Рівень безробіття в районі на 2000 р. в цілому сягає 13 %, при­чому у Волинській області він становить 12,1 %, Рівненській — 13,2, Житомирській — 13,4, у Чернігівській — 12,3 % від праце­здатного населення у працездатному віці. При цьому сама чисель­ність незайнятого працездатного населення у працездатному віці перевищує 600 тис. осіб, а рівень безробіття в регіоні та по всіх областях перевищує загальноукраїнський показник. Найвищим є рівень безробіття у Житомирській та Рівненській областях. На скорочення кількості зайнятих у матеріальному виробництві впли­нула головним чином загальна економічна криза 1990-х pp., яка супроводжувалась падінням обсягів виробництва та скороченням попиту на робочу силу, зростанням безробіття як у відкритій, так і в прихованій формі (неповний робочий день або робочий тиж­день, примусові неоплачувані відпустки тощо). Традиційно проб­лемний ринок праці району має ознаки трудодепресивності як у промисловому, так і в аграрному секторах економіки, тут домі­нують екстремальні умови відтворення робочої сили.

Виробничий потенціал. Головними умовами, які визначили специфічні риси сучасного виробничого потенціалу Полісся, ви­ступають, по-перше, особлива структура природно-ресурсного потенціалу, в якій домінує частка сільськогосподарських ресур­сів, і, по-друге, стала тривала аграрно-переробна спеціалізація господарства регіону. У 1990-ті pp. в промисловості, а особливо у сільському господарстві, катастрофічними темпами йшло нако­пичення застарілих та зношених основних фондів. У багатьох га­лузях фактично припинилось нарощування та оновлення вироб­ничих потужностей. Особливої шкоди при цьому завдано галузям спеціалізації економічного району: легкій промисловості, маши­нобудуванню, сільськогосподарському виробництву тощо. Нена­лежним чином використовується виробничий потенціал, сконцент­рований у зоні радіоактивного забруднення. Особливо це стосуєть­ся підприємств агропромислового комплексу.

Оцінена на початок 2001 р. частка областей регіону в структу­рі основних фондів країни за повною балансовою вартістю ста­новила для Волинської області 1,4 %, Житомирської — 2,2, Рів­ненської — 1,8, для Чернігівської — 2,3 %, у Поліському районі в цілому — 7,7 %. Отже загалом для територій регіону характер­ною є порівняно незначна концентрація основних фондів, причо­му переважна їх частина зосереджена в його центральних та пів­денних територіях, тоді коли північна частина регіону, яка нале­жить до Поліської природно-географічної зони, є порівняно мало-розвинутою як в промисловому, так і в сільськогосподарському

770

відношенні. Після аварії на ЧАБС таке становище внутрішньоре-гіональних територіальних диспропорцій у соціально-економіч­ному розвитку значно поглибилось. У зоні примусового відсе-лення виробнича діяльність припинена згідно із законодавством, а засоби виробництва повністю вилучено з господарського обігу.

Порівняння структури основних виробничих фондів галузей економіки Полісся з відповідними показниками по Україні дово­дить, що підвищеною порівняно з Україною є частка фондів сіль­ського господарства; відповідно меншою є частка основних фон­дів промисловості. Така структура пояснюється агропромисловою орієнтацією економіки району. Нижчими, ніж в Україні, є частки основних виробничих фондів галузі транспорту та зв'язку, а також будівництва, а вищою — частки торгівлі й громадського харчування.

Науково-технічний потенціал. На початок 1990 р. у районі в науковій діяльності було зайнято 7,8 тис. чол., що становило 2,4 % від загальної кількості працівників науки в країні. За останнє деся­тиріччя кількість постійно працюючих у наукових закладах у районі зменшилась на 1300 чоловік і становила в 1999 р. 3,7 тис. науковців. Найзначнішою є кількість працівників науки у Чернігівській облас­ті —1,5 тис. чол., з них 900 чол. — фахівці високої кваліфікації. Для інших областей району відповідні показники становлять: у Волинсь­кій області — 0,9 та 0,6 тис. чол., у Житомирській — 0,7 та 0,4 тис, у Рівненській — 0,6 та 0,4 тис. чол. В економічному районі у 1999 р. функціонувало 70 науково-дослідних та проектно-конструктор­ських організацій, якими було виконано наукових досліджень на 11,32 млн грн, що становило лише 1,0 % від загального обсягу нау­ково-дослідних та проектно-конструкторських робіт в Україні. З ви­конаних у тому ж році з 2047 наукових розробок лише 165 робіт бу­ли спрямовані на створення і впровадження нових видів техніки і технологій і тільки у 17-ти були використані власні винаходи.

6.3. Галузева і територіальна структура господарства

Пропорції і структура господарського комплексу. У терито­ріальній структурі суспільного виробництва (за виробництвом ва­лової додаткової вартості в розрахунку на душу населення) най­кращими показниками характеризується Чернігівська (1883,9 грн), найгіршими — Волинська (1426,7 грн) область. У внутрішньора-йонній територіальній структурі виробництва ВДВ (табл. 4.31) у 2000 p. також домінує частка Чернігівської області, найменшою ж знову є частка Волинської області.

771