Таблиця 3.102

Галузева структура легкої промисловості україни за основними показниками виробництва у 1990,1995,1999,2000 pp., %

Продовження табл. 3.102

Закінчення табл. 3.102

Згідно з новою Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) галузева структура легкої промисловості України має інший вигляд (табл. 3.103).

Таблиця 3.103

Галузева структура продукції легкої промисловості україни у 2001 р.

Тривалий час провідне місце серед підгалузей легкої промис­ловості належало текстильній, але за останні 2 роки вона втра­тила свої позиції. До складу текстильної промисловості входять: первинна обробка текстильної сировини, шовкомотальна, бавов­няна, лляна, вовняна, шовкова, виробництво нетканих матеріалів, конопледжутова, сітков'язальна, виробництво текстильної галан­тереї, трикотажна та валяльно-повстяна. Підприємства текстиль­ної промисловості розташовані в усіх областях України. На них зосереджено третина всіх працюючих у галузі, виробляється 26,4 % всієї продукції, вони мають найбільш вагому виробничо-технічну базу — майже 64 % галузевих промислово-виробничих фондів. Продукція, яку виробляють текстильні підприємства, найбільш фондомістка порівняно з продукцією інших підгалузей.

Бавовняна промисловість виробляє 55,6 % усіх вироблених тканин. Бавовняна промисловість складається з прядильного, кру­тильно-ниткового, ткацького та фарбувальнообробного вироб­ництв. Підприємства бавовняної промисловості розташовані в 19 з 25 областей. Бавовняна промисловість орієнтована переважно на імпортну сировину. Через порушені зв'язки із регіонами-виробниками бавовни виробництво бавовняної пряжі в Україні у 2000 р. становило 48,5 % від рівня 1995 р. та скоротилося в 18 ра­зів порівняно з 1990 р. Обсяг виробництва бавовняних тканин становив порівняно з 1995 р. — 47,3 %, а порівняно з 1990 р. він

603

скоротився в 15,3 раза. Позитивним як у виробництві пряжі, так і тканин є зростання обсягів виробництва у 2000 р. порівняно з по­переднім роком відповідно на 55,3 % і 41,2 %, що свідчить про деяку стабілізацію в бавовняній промисловості.

Найбільші підприємства бавовняної промисловості розміщені: в Херсоні — ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат», Терно­полі — бавовняно-прядильне ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», Донецьку — бавовняно-прядильний комбінат ПП «Донтекс-95», Нововолинську — бавовняна фабрика ВАТ «Но-текс», Полтаві — прядильна фабрика ЗАТ «Демітекс», Нікополі — ВАТ «Нікопольський прядильно-нитковий комбінат», в Києві — ватноткацька, ткацькі фабрики в Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ін.

Вовняна промисловість виробляє 9,8 % всіх тканин країни. Вона складається з первинної обробки вовни, виробництва пряжі та тканин. Вовняна сировина використовується в суміші з бавов­ною та хімічними волокнами під час виробництва пряжі, тканин, трикотажних виробів, килимів та килимових виробів. На вироб­ництво вовняних тканин із застосуванням хімічних волокон при­падає 80,6 % усіх вовняних тканин. За період 1991—2000 pp. Підга-лузь зазнала скорочення виробництва в 12 разів, і лише в 2000 р. порівняно з попереднім роком спостерігалося зростання вироб­ництва вовняної пряжі на 27,6 % та вовняних тканин — на 31,6 %.

Вовняна промисловість розміщена в 14 областях України. Се­ред підприємств з виробництва вовняної пряжі та тканин найбіль­ші розташовані: у Чернігові — концерн ВАТ «Чексіл», Сумах — суконна фабрика ЗАТ «Сумкамволь», Дунаївцях (Хмельницька обл.) — ВАТ «Дунаєвецька суконна фабрика», Богуславі (Київ­ська обл.) — ВАТ «Богуславська суконна фабрика», Луганську — тонкосуконна фабрика, Кривому Розі — вовнопрядильна фабрика, вовняні фабрики у Харкові, Одесі, Кременчуці, Донецьку, Лубнах.

На шовкову промисловість припадає 2,4 % усіх вироблених тканин України. Шовкова промисловість — це виробництво ни­ток шовку-сирцю та тканин. Виробництво шовкових тканин є ос­новним споживачем хімічних волокон. Із загального обсягу шов­кових тканин 78,3 % вироблено із застосуванням хімічних воло­кон. У 2000 р. обсяг виробництва шовкових тканин збільшився проти попереднього року на 15,7 %. Але порівняно з 1995 р. об­сяг їх виробництва становив 35,7%. Порівняно з 1990 р. вироб­ництво шовкових тканин скоротилося в 41 раз; це більше ніж ви­робництво будь-яких інших видів тканин. У 2000 р. не виробля­лося зовсім ниток шовку-сирцю.

604

Підприємства шовкової промисловості розташовані в шести областях та Києві. Шовкові тканини виробляє: шовковий комбі­нат ВАТ «Волтекс» у Луцьку, ЗАТ «Черкаський шовковий комбі­нат», ЗАТ «Київський шовковий комбінат», ЗАТ «Дарна» у Києві, ЗАТ «Текстильеластотехніка» у Лисичанську. Для цієї підгалузі характерне розміщення підприємств поряд з підприємствами, які виробляють хімічні волокна та нитки. Наприклад, розміщення поряд Дарницького шовкового комбінату і Київського ВАТ «Хім­волокно», Черкаського шовкового комбінату і Черкаського ВАТ «Хімволокно».

Первинна обробка льону — це промисловість, яка повністю забезпечується вітчизняною сировиною. Наявність природних умов для розвитку льонарства сприяє збільшенню льоноволокна в сиро­винному балансі. Котонізація льоноволокна¹ відкриває широкі мож­ливості для використання цієї сировини в суміші з бавовною, вов­ною та хімічними волокнами у виробництві пряжі, тканин та три­котажних виробів. Обсяг виробництва лляного волокна становив у 2000 р. порівняно з попереднім роком 47,7 %, з 1995 р. — 7,0, з 1990 р.—4,3%.

Підприємства з первинної обробки льону наближені до райо­нів вирощування сировини та розташовані у 8 областях України. Більшість підприємств розміщені у Поліському регіоні: Волинсь­кій, Житомирській, Рівненській, Чернігівській областях.

Лляна промисловість повністю орієнтується на вітчизняну си­ровину та складається з виробництва лляної пряжі та тканин. Во­на виготовляє 5 % усіх тканин України. За 1991—2000 pp. лляна промисловість зазнала значного спаду обсягів виробництва, хоча для неї є достатня сировинна база. У 2000 р. обсяг виробництва від рівня попереднього року становив: лляної пряжі -— 61,2%, лля­них тканин — 62,3 %; від рівня 1995 p.: лляної пряжі — 11,9 %, лляних тканин — 16,3 %. Від рівня 1990 р. вироблено лише 6,9 % лляної пряжі та 5,4 % лляних тканин.

Підприємства лляної промисловості розміщені у Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Рівненській областях та у Києві. Переробка льоноволокна на пряжу та тканини зосереджена переважно на підприємствах: льонокомбінаті ВАТ «Рівнельон» у Рівному, льонокомбінаті ВАТ «Льонотекс» у Житомирі, ВАТ Коростишівський льонозавод у Житомирській області.

' Котонізація льоноволокна — це низка технологічних процесів, що максимально наближають властивості лляних волокон до бавовняних.

605

На виробництво нетканих матеріалів припадає 19,4% усіх вироблених тканин країни. В процесі виробництва нетканих ма­теріалів використовують різну сировину — бавовняну, вовняну, лляну та хімічні волокна. У 2000 р. спостерігалося зростання ви­робництва нетканих матеріалів типу тканин на 62,7 % порівняно з попереднім роком, порівняно з 1995 р. їх обсяг становив 59 %, а з 1990 p. —4,9%.

Підприємства з виробництва нетканих матеріалів розташовані в 16 областях та Києві, найбільше — ВАТ «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» у Рівному.

Конопледжутова промисловість орієнтується як на імпортну (джут), так і на вітчизняну сировину (конопляне волокно). В про­цесі виробництві використовують також лляне волокно та бавовня­ну пряжу. Починаючи з 1999 p., конопледжутові тканини в Украї­ні не вироблялися.

Підприємства конопледжутової промисловості розташовані в Житомирській, Київський, Кіровоградській, Одеській, Харківсь­кій, Херсонській областях та Києві. Найбільші серед них: канат­ний завод у Харкові та джутова фабрика в Одесі.

Трикотажна промисловість випускає товари народного спо­живання переважно у вигляді готових виробів. Це такі товари, як панчішно-шкарпеткові вироби, білизняний та верхній трикотаж, рукавичкові трикотажні вироби. Для розміщення трикотажної промисловості характерне наближення виробництва до споживачів. В 2000 р. панчішно-шкарпеткових виробів було вироблено на 9,1 % більше, ніж в попередньому році, але за 1991—2000 рр. Вироб­ництво скоротилося в 11 разів.

Підприємства трикотажної промисловості розташовані в усіх областях України, крім Волинської. Найбільші підприємства, які виробляють панчішно-шкарпеткові вироби, розташовані: у Жи­томирі — АТЗТ «Україна», Чернівцях — ЗАТ «Мальва», Черво-нограді (Львівська обл.) — ВАТ «Веста», Харкові — ЗАТ «Дер-жавінська мануфактура», Нікополі (Дніпропетровська обл.) — цех з виробництва трикотажу ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» (торгова марка «Ніка»).

Виробництво білизняних трикотажних виробів в 2000 р. порів­няно з попереднім роком збільшилося на 29,6 %, але від рівня 1995 р. становило — 35,6 %, а 1990 р. — 2,1 %. Обсяг виробницт­ва верхнього трикотажу в 2000 р. зріс у 2,15 раза порівняно з по­переднім роком та перевищив рівень 1995 р. на 17,7%. В Україні налічується велика кількість підприємств, які випускають і біли­зняний, і верхній трикотаж. Найбільші підприємства розташова-

606

ні: у Львові — ЗАТ «Промінь», Луганську — ЗАТ «Лутрі», Му-качеві — ВАТ «Мрія», Миколаєві — ВАТ «Аура», Києві — АТЗТ «Роза», Дніпропетровську — КП «Дніпрянка», у Київській області — АТЗТ «Тіко». Характерно те, що трикотажні виробницт­ва розміщені не тільки у великих промислових центрах, а майже у кожному обласному центрі, а також у малих містах та сільських населених пунктах.

Швейна промисловість у сучасній галузевій структурі легкої промисловості посідає домінуюче місце — 38,3 % всієї продукції галузі. Вона виробляє пальта та напівпальта, плащі, костюми, су­кні, брюки, спідниці, блузки, куртки, сорочки та інші вироби. Це найбільш трудомістка підгалузь легкої промисловості. Швейне виробництво орієнтується на споживача. Обсяг виробництва швей­них виробів у грошовому вимірі в 2000 р. порівняно з попереднім збільшився на 36 %, від рівня 1995 р. становив 73,7 %, порівняно з 1990 р. виробництво скоротилося майже в 5 разів. Багато під­приємств працюють на давальницькій сировині.

Підприємства швейної промисловості розміщені по всій терито­рії країни та переважно у великих населених пунктах. Основними центрами є Київ, Львівська, Харківська, Донецька, Вінницька та Лу­ганська області. Найбільші швейні підприємства розташовані: у Львові — ВАТ «Маяк», спільне українсько-швейцарське AT «Вес­на», Харкові — АТВТ ім. Тінякова, Луганську — фірма «Стиль», Дніпропетровську — ЗАТ «Дніпро» та КП ВТФ «Славутич», Черні­вцях — АТВТ «Трембіта», Києві — ВАТ «Ластівка», Вознесенську (Миколаївська обл.) — ВАТ ПТФ «Вікторія», Вінниці — ВАТ «Во­лодарка», Запоріжжі — ЗАТ «Селена». У Києві є підприємства, що спеціалізуються на пошитті певних видів готових виробів: Київське АТЗТ «Каштан», що спеціалізоване на виготовленні сорочок та блуз, швейна фабрика ВАТ «Желань» — на виготовленні чоловічих костюмів, АТЗТ «Україна» та ЗАТ ВТФ «Дана» на пошиття верх­нього одягу, а саме пальт, плащів, курток.

Шкіряно-хутрово-взуттєва промисловість — це одна з найваж­ливіших підгалузей легкої промисловості. До неї належить вироб­ництво натуральних шкір, штучних шкір і плівок, штучного хутра, шкіряно-галантерейна, хутрова, взуттєва, щетинно-щіткова промис­ловості. Підприємства цієї підгалузі розміщені в усіх областях Україні. Частка продукції, яка ними виробляється, становить 34,6 % від загального обсягу виробництва легкої промисловості.

Шкіряна промисловість цілком орієнтується на вітчизняну сировину. Основною сировиною для неї є натуральні шкіри (до­машніх, диких та морських тварин). Проте останнім часом широ-

607

кого використання у виробництві набули штучні та синтетичні шкіри. Зі шкіри виготовляють взуття, одяг, різні галантерейні ви­роби, деталі для машин та станків. Підприємства шкіряної про­мисловості виробляють жорсткі, юхтові, хромові шкіртовари та штучні м'які шкіри. У 2000 р. порівняно з попереднім роком ви­робництво жорстких та хромових шкіртоварів зросло на 9,3 % та 3,6 % відповідно, але порівняно з 1995 р. та 1990 р. обсяг їх вироб­ництва скоротився в декілька разів. Значного скорочення зазнали юхтові шкіртовари. Рівень виробництва 2000 р. порівняно з по­переднім становив 71,0 %, з 1995 р. — 29,7 %, з 1990 р. — 4,9 %. За 1991—2000 pp. обсяг виробництва штучних м'яких шкір скоро­тився в 33,8 раза.

Шкіряні підприємства розташовані як у великих, так і в малих містах. Найбільші: ЗАТ «Возко» у Вознесенську (Миколаївська обл.), ЗАТ «Чинбар» у Києві, ВАТ «Світанок» у Львові, КП «Ва­сильківська шкіряна фірма», ВАТ «Плай» в Івано-Франківську. Штучну шкіру виготовляють ЗАТ «Искож-2000» у Запоріжжі, а також у Луцьку, Тернополі, шкірозамінники — ТОВ «Искож» в Одесі.

Взуттєва промисловість орієнтована на споживача. Вона ви­пускає валяне, фетрове, гумове взуття, з верхом із натуральної шкіри чи текстилю, штучної шкіри та інше взуття різних видів та призначення. У 2000 р. було вироблено 13,5 млн пар взуття, що становило лише 6,1% від рівня 1990 р. та 65,5% від рівня 1995 p., але більше рівня попереднього року на 13,4 %.

Підприємства з виробництва взуття розміщені в кожній облас­ті України. Найбільшими виробниками є: Київ, Сумська, Жито­мирська, Львівська та Дніпропетровська області. У Києві функціо­нує AT «Київ», що спеціалізується на виробництві взуття з тек­стильних матеріалів та взуття військового призначення, AT «Сла­вутич», яке виробляє жіноче та дитяче взуття, ВАТ «Кияни», яке ви­робляє взуття різних видів; у Дніпропетровську — AT «Орель», у Донецьку — ТОВ ВТФ «Контур», у Миколаєві — ВАТ «Ніко», у Ромнах — КВТО «Талан», у Чернігові — ЗАТ «Берегиня».

Хутряна промисловість складається з виробництва натураль­ного та штучного хутра, а також виробництва хутряних виробів. Вона обробляє хутро лисиці, видри, норки, кроля, ховраха та нут­рії, овечі шкури. У 2000 pp. обсяг виробництва натурального хут­ра та хутряних виробів з нього скоротився і порівняно з поперед­нім роком становив 93,4 %, з 1995 р. — 43,3, з 1990 р. — 22,7 %. За 1991—2000 р. в хутряній промисловості набуло поширення трикотажне штучне хутро, яке імітує натуральне хутро норки,

608

ондатри, куниці, єнота, ягнят каракулевої породи, овець тощо. У 2000 р. обсяг виробництва штучного хутра зріс порівняно з попе­реднім роком на 31,2 %, а за весь період більш ніж в 5 разів.

Підприємства хутряної промисловості розташовані в усіх об­ластях України, крім Луганської та Сумської. Відомі хутряні під­приємства України: ЗАТ «Тисмениця» (Закарпатська обл.), ВАТ «Балтська хутрова фабрика» (Одеська обл.), ЗАТ «Українське хут­ро» у Харкові; з обробки штучного хутра: ВАТ «Фабрика штуч­ного хутра» у Жовтих Водах (Дніпропетровська обл.) та «Хутро» у Ясині (Закарпатська обл.).

Розміщення підприємств легкої промисловості по регіонах, і відповідно випуск продукції, вкрай неоднорідне і переважно за­лежить від наявності сировини в регіоні, а також від рівня розвит­ку господарської діяльності та профілю господарств. До уваги беруться природні, економічні, соціально-демографічні та істо-рико-етнічні умови і чинники, які так чи інакше випливають на виробництво різних товарів. Потреби населення регіону є найва­жливішим чинником при виробництві тих чи інших товарів. Сут­тєве значення має можливість найбільш повного використання природних, матеріальних і трудових ресурсів окремих регіонів. Виробництво найважливіших видів продукції легкої промислово­сті по регіонах України наведено у табл. 3.104.

Здебільшого підприємства легкої промисловості розміщують­ся поблизу підприємств хімічної галузі, яка постачає сировину для виробництв легкої промисловості, зокрема, для текстильної, швейної та взуттєвої. Також доцільне розташування підприємств легкої промисловості, на яких працюють переважно жінки, поруч з підприємствами важкої промисловості, де працюють переважно чоловіки. Зміни в розміщенні продукції легкої промисловості зу­мовлені ліквідацією розриву між сировинними районами та ра­йонами виробництва, а також наближення виробництва до спо­живача і трудових ресурсів.

Для найбільш повного забезпечення товарами населення регі­онів доцільно розміщувати підприємства не тільки у великих міс­тах, а й у селах, малих містах, віддалених від промислових центрів районах. Це дасть змогу залучити у виробництво якомога більше місцевого населення, а також нарівні з привізною сирови­ною використовувати для випуску продукції місцеву сировину сільськогосподарського і промислового виробництв. У цьому на­прямку велике значення має створення нових і підтримка вже ді­ючих малих підприємств, орієнтованих на випуск товарів народ­ного споживання.

609