кетно-космічної) і металообробки, чорної металургії; зростання елект­ронної та електронно-профільної техніки в загальній кількості тех­нічних засобів; реконструкція і технічне переоснащення підпри­ємств машинобудування, у тому числі сільськогосподарського та космічного приладобудування, легкої промисловості; забезпечення високих темпів розвитку агропромислового комплексу, зміцнення матеріально-технічної бази переробних галузей, інтенсифікація го­родництва у приміських зонах; підвищення рівня якості продукції до світових стандартів; прискорений розвиток соціальної сфери і суттєве покращання життєвого рівня населення (збільшення реаль­них доходів, підвищення рівня охорони здоров'я населення); по­ліпшення екологічної ситуації за рахунок створення ефективних очисних комплексів, рекультивації порушених природних ландшаф­тів, запровадження системи екологічного моніторингу; використан­ня науково-виробничого потенціалу Дніпропетровська, Запоріжжя та інших міст регіону для створення технопарків; прискорений роз­виток малих і середніх міст, обмеження зростання великих міст, до­корінне покращання екологічних умов розселення.

Придніпровський економічний район збереже своє значення по­тужного індустріального регіону України і перейде на новий рі­вень розвитку на основі інноваційного оновлення всіх сфер життє­діяльності.

4. Економіка Східного економічного району: особливості розвитку і розміщення продуктивних сил

4.1. Місце і роль Східного економічного району в еко­номіці країни

' 4.2. Характеристика природно-ресурсного, виробни­чого і трудового потенціалу

Галузева і територіальна структура господарства

Проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Східного економічного району

4.1. Місце і роль Східного економічного району в економіці країни

Східний економічний район — це промислово-аграрний ре­гіон, спеціалізацією якого в загальнодержавному поділі праці є галузі машинобудування і металообробки та хімічна промисло­вість (рис. 4.5).

704

Рис. 4.5. Економіка Східного економічного району

До складу Східного економічного району входять Полтавська, Сумська і Харківська області. Площа району — 84,0 тис. км², що становить 13,9 % території України.

Більшість території району знаходиться у лісостеповій зоні, шість районів Сумської області — у Поліській, декілька районів Полтавської — у Степовій зоні.

У рельєфі, ґрунтах, кліматі та рослинництві помітні відмінно­сті. Лісовий ландшафт на південь від Глухова змінюється лісо­степовим, а далі на південь — від Кременчука і Харкова — сте­повим.

Більшість ґрунтів (4/5 усієї площі) мають природну родю­чість (агрогрунтові райони Сумсько-Миргородський, Харківсь­кий та Первомайсько-Барвенківський). Поліська частина райо­ну з менш родючими ґрунтами вимагає систематичного внесен­ня добрив.

Природно-географічні умови в цілому сприятливі для розвит­ку продуктивних сил. Висока густота населення, розгалужені транспортні зв'язки сприяли розвитку промисловості, насамперед машинобудуванню. За обсягом і різноманітністю продукції ма­шинобудівних заводів Східний економічний район є провідним в Україні.

Східний економічний район має вигідне не тільки географіч­не, а й геостратегічне положення: 2 області з трьох на північному заході межують з Російською Федерацією — Харківська область з Бєлгородською, Сумська — з Курською і Брянською областями. Границя Полтавської області проходить по Дніпру, на півдні вона межує з Дніпропетровською областю, на півночі — з Черкась­кою, Київською, Чернігівською та Сумською областями.

Через Східний економічний район проходять важливі транс­портні шляхи: міжнародний транспортний коридор Европа—Азія (через Сумську область), траса міжнародного значення Москва— Сімферополь (через Харківську область).

Важливе місце в структурі економіки району займають харчо­ва і легка промисловість, а також агропромисловий комплекс, який розвивається на базі багатогалузевого сільського господарст­ва. Розвиток сільського господарства відбувається на основі ви­користання великих площ ріллі і природних кормових угідь.

На 1 січня 2001 р. в районі проживало 5919,7 тис. чол. Порів­няно з 1991 р. населення скоротилось на 456,2 тис. чоловік, гус­тота населення становить 70,5 чол./км². Найбільша густота насе­лення у Харківській області — 93,6 чол./км², що пояснюється значною концентрацією виробництва і наявністю великої кілько-

706

сті міських поселень. У районі налічується 46 міст, 104 селища міського типу, 1081 сільська рада. Серед трьох найбільших обла­сних систем розселення в Україні поряд з Донецькою та Дніпро­петровською є Харківська. Найбільші міста у Східному районі — Харків, Суми, Полтава, Кременчук. Особливо вирізняється Хар­ківська міська агломерація з ядром у Харкові, навколо якої зосе­реджено багато міст і селищ міського типу.

Харків є найбільшим багатогалузевим центром району. Навколо нього сформувався великий промисловий вузол, куди ввійшли міс­та Дергачі, Буда, Мерефа, Люботин, Пісочин, Чугуїв. У цьому вузлі сконцентровано 2/3 міського населення Харківської області і вироб­ляється 4/5 промислової продукції області.

У Полтавській області найбільшими багатогалузевими є Полтава і Кременчук. У Полтаві і Кременчуці сконцентровано 2/5 про­мислових підприємств, випускається 2/3 товарної продукції про­мисловості області.

У Сумській області відносно висока концентрація виробницт­ва зумовила формування Сумського промислового вузла, в якому в основному виробляється продукція машинобудування та хіміч­ної промисловості. Помітний промисловий вузол формується в районі Шостки і Глухова (Шостсько-Глухівський), основою роз­витку якого є також хімічна промисловість і машинобудування.

Відсоток міського населення Східного району становить 70 %, що є трохи вищим, ніж у цілому по Україні. Найвищий рівень місь­кого населення у Харківській області — 78,8 %.

Природно-кліматичні умови району є сприятливими для роз­витку народного господарства.

В усіх трьох областях району здійснюється видобуток нафти і газу. За масштабами видобутку газу вирізняється Харківська об­ласть, яка у 1970-х pp. забезпечувала понад 60% загальноукраїнсь­кого видобутку, зараз цей показник знизився приблизно до 20 %.

У нафтовидобувній галузі вирізняється Сумська область, на частку якої припадає близько 20 % запасів нафти України. Але роз­виток видобутку нафти не відбувається через складні умови видо­бутку та вкрай незадовільні економічні умови.

Значні балансові запаси нафти має також Полтавська об­ласть (близько 10% запасів України), але видобуток тут змен­шується з аналогічних причин. Провідне місце в паливно-енергетичній галузі належить також нафтопереробці. Чільне місце тут посідає Кременчуцький нафтопереробний завод, один з найбільших в Україні, який і зараз виробляє значну кіль­кість нафтопродуктів.

707