«Концепцію поліпшення екологічного становища гірничовидобу-вних регіонів України», розробляється відповідна програма нау­ково-технічних, організаційно-економічних та конкретних прак­тичних заходів. До основних напрямів реабілітації належать: гір­ничо-технічна та біологічна рекультивація порушених земель, га­сіння породних відвалів, демінералізація і очистка шахтних вод і промислових стоків тощо.

2. Населення, трудові ресурси та розселення

2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства

Чисельність і територіальне розміщення населення

Відтворення населення та його регіональні особ­ливості

2.4 Міграція населення та її види

Рівень життя населення та його регіональні від­мінності

Етнічний склад населення та його територіальні особливості

Міське і сільське населення

Трудові ресурси та їх структура

Трудоресурсна ситуація та її регіональні особ­ливості

2.10. Ринок праці й забезпечення ефективної за­ йнятості

2.1. Роль населення у розвитку та територіальній організації народного господарства

Населення — це сукупність людей, які проживають у межах відповідних територій (світу, материків, країни, міста, села та ін.).

Населення разом з природними умовами і ресурсами та спосо­бом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допомогою засобів вироб­ництва — з одного боку, та предметів праці — з іншого, забезпе­чують матеріальний добробут людей на землі. Населення живе у певному географічному середовищі і здійснює виробництво ма­теріальних благ відповідно до наявних природних ресурсів. Роз­виток народного господарства (економіки) будь-якої країни мож-

160

ливий лише за наявності певної кількість жителів, які здійснюють виробництво товарів і послуг, необхідних для власного життя. Виробництво засобів існування та послуг є сутністю господарю­вання людей. Без цього існування суспільства неможливе.

Взаємозв'язок між населенням і розвитком господарства — процес історичний. Він змінюється і ускладнюється протягом усього історичного розвитку людства. На початку розвитку сус­пільства населення забезпечувало свою життєдіяльність за раху­нок дарів природи шляхом збиральництва, рибальства та мислив­ства. На наступних етапах розвитку тип господарства змінився і замість присвоєння даних природою засобів існування треба було розвивати відтворювальне господарство. Спочатку це було зем­леробство і тваринництво. Розвиток цих галузей зумовлював не­обхідність виробництва певних засобів праці, що привело до ста­новлення нового прошарку людей — ремісників.

Виробництво засобів праці і спеціалізація регіонів на вироб­ництві різних продуктів відповідно до наявних природних умов і ресурсів спричинили розвиток торгівлі як наступного сектору го­сподарювання.

Зазначені вище сектори господарювання характеризують по­чатковий етап розвитку суспільства. У наступні періоди історич­ного розвитку людство значно ускладнило суспільні відносини. Воно пройшло стадії від доіндустріального суспільства до індуст­ріального, постіндустріального. Нині настала черга інформацій­ної стадії розвитку суспільства, коли наука, розробки нових тех­нологій стають основними сферами діяльності людей і разом з наданням різних послуг забезпечують засоби їх існування.

Таким чином, людина є активною продуктивною силою, що власною трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріаль­них засобів свого існування та надання необхідних їй послуг. Водночас вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Як бачимо, населення і економіка єдині: людсь­кі потреби викликають появу нових виробництв та послуг, а останні впливають на людей. Оскільки людина є основним творцем сус­пільного багатства, то чисельність населення, кваліфікація його працездатної частини є чинником, який обумовлює економічний розвиток.

Зайнята в суспільному виробництві частина населення є най­більш активною і головною продуктивною силою суспільства. Саме вона створює матеріальні цінності. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина — на розвиток виробницт­ва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль — за-

161