- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 6
особистісній установці злочинця. За такого розуміння, зазначає він, кримінологами у структурі особи злочинця виокремлюються три основні групи ознак: 1) загальні ознаки особи; 2) особливі ознаки особи злочинця; 3) ознаки особи конкретного суб'єкта, який вчинив злочин, що індивідуалізують його як особу злочинця1.
Ю. М. Антонян на відміну від структури особи злочинця, яку він пропонував раніше2, нині розподіляє її на 6 блоків, три з яких містять види особистіших елементів без зазначення їх походження, один — це навички, вміння, знання (тобто результати соціалізації та іншого індивідуального розвитку); два — групують ознаки та властивості біосоціального характеру3. У структурі не передбачаються окремим блоком ознаки, пов'язані зі вчиненням злочину. Окремі з них можна уявити в інших блоках, зокрема тих, в яких зосереджені ставлення до навколишнього світу, ціннісні орієнтації тощо. Проте, очевидно, у запропонованій структурі не знаходиться місця суттєвим кримінально-правовим ознакам особи злочинця, без яких структура останньої значно втрачає свою специфічність. Незрозуміле також, чому при графічному зображенні схеми цієї структури автор дав їй назву «Соціальні та психологічні аспекти життєвого досвіду»4, що, на наш погляд, значно звужує сутність та зміст останньої.
Наведеним вище доцільно обмежити коментування варіантів структури особи злочинця, запропонованих іншими авторами, та перейти до власного розуміння останньої. Передусім спробуємо окреслити загальні методологічні підходи і принципи структури-зації та відповідно до них — побудови структури особи злочинця.
Насамперед, потрібно розуміти, що структуризація — це різновид розподілення об'єктів за так званою однопорядковою диференціацією. Остання проводиться відповідно до однакових предметів або предметів того самого порядку, за одним змістовним критерієм, одним і тим самим способом. У результаті цього
1 Кршпаюлогия: Учсб. для вузов / Под рсд. Г. А. Авапссова. — 3-с изд., ІІсрсраб. и дон. — С. 264-265.
2 Аптоняп Ю. М. Системний подход к нзучснию личпости проступпика// Гос-во и право. — 1974. — № 4; Антонян Ю. М. ПрсстуІІІІик как предмет кримипологичсского изучсния // ВоІІросьІ борьбьі с прсстушіостью. — М., 1981. — ВьІІІ. 34. — С. 46.
3 Аитопяп Ю. М. Криминология. Избраїшьіс лскции. — С. 84-89. * Там само. — С. 85.
256
Теорія особи злочинця
елементи структуризації є однопорядковими, тобто порівнюваними між собою в одному і тому ж значенні.
Друге — структуризація особи є системною, тому що її об'єкт (особа) є системним утворенням, елементи якого пов'язані між собою системними зв'язками взаємозалежності та взаємодії. У кожному випадку системна структуризація має будуватися з урахуванням повноти усіх елементів системи, виключення елементів, що не охоплюються цією системою, дотримуватися орієнтації на системоутворюючий елемент, з яким пов'язана мета, конкретна ціль цієї структуризації.
Третє — врахування під час диференції мети структуризації, яка пов'язана з метою вивчення об'єкта, що структурується. Об'єкт нашої структуризації — особа злочинця. Нагадаємо, що особа злочинця нині розглядається в контексті її участі у детермінації злочинності та злочинних проявів з метою, яка є головною у кримінології, забезпечити теоретичне розроблення та визначення практичних рекомендацій стосовно запобіжного впливу на відповідні детермінанти, наразі ті, що пов'язані з особою злочинця. Зрозуміло, що у запобіжному процесі ще немає особи злочинця, а є особа, яка у разі вчинення злочину та визнання її винною вироком суду, стане особою злочинця.
Четверте — загальна вимога до структуризації й її результатів, наразі до структуризації особи злочинця: її результатом має стати предметна структура ознак, властивостей, рис особи, які придатні для інформаційного відображення, мають реальний відображу-вальний зміст.
Структуру особи злочинця слід будувати з дотриманням названих загальних принципів структуризації, на підставі уявлення про структуру особи загалом та з розумінням необхідності визначення її таким чином, щоб була відображена детермінуюча роль кожного її елемента (груп елементів), а також предметне значення останнього (або останніх) і його специфіка в якості об'єкта запобіжного впливу. Остання вимога ніби «прокладає місток» між детерміністичним значенням елемента структури особи злочинця та його місцем у системі об'єктів запобігання злочину.
З огляду на наведені передумови пропонується структура особи злочинця, що складається з дев'яти блоків (груп) ознак, у тому числі:
9 7-223 257