Глава 9

нізаційно-управлінських засад, які значною мірою не потребують дуже великих асигнувань, а залежать від уваги до запровадження наукових основ управління, передусім інформаційно-аналітичних, прогностичних, обґрунтування управлінських рішень, їх плану­вання, контролю за виконанням;

• антикримінальна діяльність є переважно унормованою, в то­ му числі актами законодавства; неухильне дотримання їх є обов'язковою визначальною вимогою та умовою цієї діяльності, що окреслює значну роль права в управлінні нею; у царині співвідношення «право — управління» першорядне місце у зазна­ ченій діяльності має займати неухильне дотримання та забезпе­ чення конституційних прав і свобод людини і громадянина; ос­ таннім обумовлюється гуманістичне, цивілізаційне спрямування як антикримінальної діяльності, так і управління нею;

• антикримінальна діяльність є винятково важливою суспіль­ ною діяльністю, яка пов'язана із задоволенням глибинних інте­ ресів суспільства, і тому вона сама, а також управління нею, потре­ бують політичного визначення як частини загальнодержавної політики та стратегії, а це обумовлює потребу розроблення їх науково обґрунтованої доктрини (концепції), що має охоплювати не лише стратегії та основи тактики здійснення цієї діяльності та управління нею, а й передбачати всіляке ресурсне (правове, інфор­ маційне, кадрове, матеріальне, науково-методичне, включаючи кримінологічне, тощо) забезпечення, в тому числі формування мо­ рально-психологічної підтримки цієї діяльності з боку громадянсь­ кого суспільства.

Все наведене обумовлює необхідність розроблення проблем ан­тикримінальної діяльності у вигляді системного впливу як на са­му злочинність, так і на обумовлюючі її чинники, що є підґрунтям та умовою підняття управління цією діяльністю на рівень загаль­нодержавної стратегії. Таким чином, загальноохоплюючою озна­кою управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочин­ності має стати її системність. Визначення та реалізація вимоги системності щодо зазначеного різновиду управління потребує по­переднього виявлення та визначення системних зв'язків на трьох рівнях: 1) самої злочинності, де ці зв'язки здебільшого мають вигляд статистичних закономірностей; 2) детермінації зло-

372

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

чинності, де системність реалізується через відповідні причинно-наслідкові та інші обумовлюючі зв'язки; 3) предметної діяльності, об'єктом якої є злочинність та обумовлюючі її чинники і яка по­винна складати певну систему, що має на меті перетворення своїх об'єктів, тобто звуження, обмеження дії обумовлюючих чинників і на цій основі скорочення злочинності та зменшення її небезпеки і шкідливих наслідків для суспільства. У наведеному значенні управління антикримінальною діяльністю, утворюючи власну систему, є водночас підсистемою (або надсистемою) для системи прикладної діяльності щодо запобігання та протидії злочинності. Наразі предметом нашого розгляду є система управління анти­кримінальною діяльністю. Як зазначалося, ряд своїх ознак, функцій, принципів, методів, інших елементів, у тому числі прин­ципу системності, цей різновид управління відтворює із загальних властивостей управління загалом та соціального управління зок­рема. До останніх належать:

• об'єктивна необхідність;

• виконання соціальної функції щодо погодження та упоряд­ кування спільної людської діяльності;

• цілеспрямованість, тобто спрямування на досягнення су- спільно значущих цілей та вирішення пов'язаних з ними завдань;

• усвідомлення управлінської діяльності її виконавцями у формі соціальних зв'язків свідомо-вольового та організаційного характеру;

• забезпечення поставленої мети комплексом взаємопов'яза­ них функцій та методів її реалізації;

• системність, яка перетворює цю діяльність у систему;

• регламентування здебільшого нормами права, чим визна­ чається правова компетенція управління та ін.

Інші ознаки, змістовну інтерпретацію та визначеність спеціаль­ної мети, функцій та методів її здійснення, реалізації принципу си­стемності управління діяльністю щодо запобігання та протидії зло­чинності набуває у зв'язку з особливостями цієї діяльності, визна­ченими вище. Інакше кажучи, видова відмінність управління анти­кримінальною діяльністю визначається, насамперед, об'єктом і метою управління. Як зазначалося, спочатку вважалося, що таким об'єктом є сама злочинність (Г. А. Аванесов), у чому проявлялося

373