Глава 2

кримінології в цілому (А. Ф. Зелінського, 2000) або з його особли­вої частини (І. М. Даньшина, В. В. Голіни, О. Г. Кальмана, 1999). Навчальні посібники «Кримінологія» у 2003 р. видані також у ряді вузів системи МВС (Луганськ, Одеса, Львів).

Загальні питання кримінології розглянуто у працях І. М. Дань­шина «Введение в криминологическую науку» (Харків, 1998) та «Криминология (понятие, предмет, задачи й система криминоло-гической науки)» (Харків, 1994), В. П. Філонова «Актуальньїе проблемьі современной криминологии» (Донецьк, 1997), В. П. Фі­лонова, О. І. Коваленка, О. В. Філонова «Социология криминоло­гии: исторические, философские, юридические й управленческие аспектьі» (Донецьк, 1999), О. М. Костенка «Основи криміно­логічної безпеки» (Київ, 2000).

На сучасному етапі відмінною рисою розвитку криміно­логічної науки в Україні є більша увага до висвітлення її методо­логічних засад, що раніше майже не зустрічалося в українських авторів. Питання методології кримінологічної науки знайшли відображення у низці названих монографічних видань, у Кон­цепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., про яку вже згадувалося у главі 1, у ґрунтовних доповідях І. М. Даньшина та А. П. Закалюка на науковій конференції «Про­блеми методології правової науки», що відбулася у Харкові у грудні 2002 р.¹.

Загальне значення для інформаційного забезпечення розвитку кримінології в Україні та прикладного застосування її надбань мали комплексні розроблення наукового колективу Академії правових наук (керівник А. П. Закалюк) «Наукове обґрунтування створення в Україні Державної автоматизованої системи криміно­логічної інформації» (19°7-2000) і «Правові та організаційно-методологічні засади заснування в Україні кримінологічної експертизи проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів» (1997-2001), а також створення в Одеській національній юридичній академії (керівник В. М. Дрьомін) у мережі Інтернет \¥ЕВ-сторінок «Кримінологія та кримінальна юстиція в Україні» і «Віктимологія в Україні» та порталу «Світ проти організованої

¹ Віси. Акад. правових наук України. — 2003. — № 2-3.

80

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

злочинності». У Київському регіональному центрі АПрНУ під керівництвом автора Курсу розроблено програмне та технічне за­безпечення створення автоматизованого робочого місця (АРМ) кримінолога (2002), а також дослідно-експериментальний зразок бази даних «Чинники наркозлочинності» (2005).

Термінологічному забезпеченню кримінологічних досліджень та вивченню курсу «Кримінологія» мало сприяти видання слов­ників термінів кримінології, у тому числі О. Г. Кальманом та І. О. Христич (1998, 2001), О. М. Джужею, Є. М. Мойсеевим, Т. А. Третьяковою (2000). Ще однією відмінністю розвитку кримінологічної науки у період існування України як суверенної держави стало збільшення вдвічі (з 4 до 8) кількості спеціалізова­них вчених рад для захисту докторських та кандидатських дисер­тацій з кримінології (спеціальність 12.00.08). Ця обставина разом зі зростанням обсягу дисертаційних досліджень позначилася на збільшенні кількості захищених дисертацій з кримінології. За весь повоєнний період радянського часу лише 5 українських вчених (А. Ф. Зелінський, О. Ф. Лопушанський, А. П. Тузов, А. П. Зака-люк, І. К. Туркевич) захистили дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук з кримінологічної тематики. За 15 років незалежної України докторські дисертації з криміно­логії захистили 20 осіб (В. Г. Лихолоб, В. В. Голіна, О. М. Костен­ко, О. М. Джужа, В. І. Шакун, В. О. Туляков, О. М. Литвак, В. М. Попович, В. П. Ємельянов, М. І. Мельник, М. В. Корнієнко, О. Г. Кальман, В. А. Мисливий та ін.). На початок 1991 р. в Україні налічувалося 32 кандидати юридичних наук з кримінології. Лише з 1998 по 2005 рр. з кримінологічної тематики захищено 163 кандидатські дисертації.

Розширення в Україні мережі наукових установ та вищих на­вчальних закладів, де проводяться кримінологічні дослідження, значне збільшення кількості та напрямів останніх і виконаних за ними розроблень настійливо вимагало поліпшення організації та забезпечення координації цієї наукової діяльності. Координаційні функції щодо кримінологічних досліджень та інших розроблень у сфері кримінології в Україні покладені Президією Академії право­вих наук згідно з її статутними повноваженями на створене у 1994 р. Координаційне бюро з кримінологічних проблем, про яке згадувалося у главі 1. Згідно з типовим Положенням Президії Ака­демії правових наук на Координаційне бюро з проблем криміно­логії покладено завдання планування та координації теоретичних і прикладних кримінологічних досліджень, вивчення питань підго­товки науково-педагогічних кадрів через аспірантуру (ад'юнктуру) та докторантуру, сприяння виданню навчальної та методичної літе­ратури та забезпеченню нею юридичних вищих навчальних закладів, де викладається курс кримінології, а також науково-мето­дичними розробками кримінологічних досліджень, опрацювання методології, концептуальних засад та тематики останніх, проведен­ня конференцій, семінарів, «круглих столів» для обговорення акту­альних проблем кримінологічної науки тощо. За час свого існуван­ня Координаційне бюро налагодило інформаційні зв'язки з усіма науковими установами та вищими навчальними закладами, де проводяться кримінологічні дослідження. Кількість цих координо­ваних установ за останній час зросла з 18 до 24. Щороку Бюро отримує від них та узагальнює інформацію про результати викона­них досліджень, про видану літературу, проведення конференцій, семінарів, а також пропозиції щодо планування досліджень та інших наукових заходів на наступний рік. На підставі отриманої інформації проводиться аналіз стану кримінологічних досліджень, складається систематизований координаційний план їх проведен­ня у наступному році. До цього плану подають свої пропозиції сто­совно потрібних досліджень також центральні установи правоохо­ронних органів України. За можливості ці пропозиції-замовлення включаються до планів науково-дослідної роботи координованих установ. Бюро щороку (починаючи з 1998 р.) видає Інформаційний бюлетень, в якому вміщуються аналітичні матеріали щодо стану кримінологічних досліджень за минулий рік, координаційний план їх проведення у наступному році, інформація про роботу Бюро, а також періодично оновлювана контактна інформація про коорди­новані установи.

Помітним здобутком у діяльності Координаційного бюро стало розроблення у 2001 р. та направлення координованим та іншим заінтересованим центральним установам зазначеної вище Кон­цепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Концепція містить методологічні засади розвитку кримінологічної науки; сучасні її ключові проблеми, прогноз динаміки основних соціальних чинників злочинності та кримінологічної си­туації в Україні на початку XXI ст., головні проблеми криміно­логії, що визначені на основі прогнозних передбачень; потреби і завдання розвитку та самовдосконалення кримінологічної науки, розширення міжнародної співпраці. Разом із Концепцією розроб­лено тематику наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя XXI ст., що містить 187 тем за 15 основними напрямами науково-дослідної роботи.

Координаційне бюро є науково-організаційним утворенням, що діє на громадських засадах. Його документи та рішення мають ре­комендаційний характер. Бюро періодично проводить засідання, обговорення актуальних проблем кримінології, бере участь в організації конференцій, семінарів, «круглих столів». Діяльність Бюро тримається в основному на ентузіазмі його керівництва та окремих членів, потребує організаційного зміцнення, матеріально-фінансової підтримки Президії Академії правових наук та коорди­нованих установ.

Потреба інтеграції та узгодження діяльності з розроблення кримінологічних проблем та особливо з їх розв'язання не може бути вирішена лише в рамках роботи Координаційного бюро навіть за умов удосконалення останньої. Сфера впливу Бюро обмежується науковою діяльністю. Вирішення ж кримінологічних проблем потребує консолідації всіх суспільних інституцій та окре­мих громадян, заінтересованих у вжитті ефективних заходів щодо запобігання та протидії злочинним проявам, усунення (ней­тралізації) причин і умов, які сприяють їх вчиненню.

З метою вирішення зазначеного завдання на початку 1998 р. керівництво та група вчених Харківського університету внутріш­ніх справ виступили з ініціативою створення Кримінологічної асоціації України. Метою її створення мало стати об'єднання зусиль фахівців, які професійно займаються вивченням проблем запобігання та протидії злочинності, розвитком кримінологічної науки та практики. Головне завдання Асоціації вбачалося у роз­витку, поширенні та практичному використанні кримінологічних знань у різних формах відкритої, ініціативної, заінтересованої Діяльності. Більшість вчених-кримінологів, колективів вищих

83