Глава 8

характер» стає потрібним не лише запобіганню злочинності, а й іншим складовим предмета кримінології. Розроблення теорії цієї діяльності у межах загальної теорії кримінології має знову набути актуальності, що була властива періоду 70-80 років XX ст.

Теорія запобігання злочинності визначає рівні, масштаби, різновиди цієї діяльності, у тому числі залежно від її цільового призначення, а також об'єкти, суб'єктів та засоби здійснення, тео­ретичні засади науково-методичного та організаційно-інфор-маційного забезпечення. Деякі з названих характеристик є одно­часно підставами видової диференціації запобіжної діяльності та охоплюваних її різновидами запобіжних заходів.

Згідно з рівнями функціонування злочинності та її проявів, передусім їхніх причин і умов виокремлюють такі три рівні діяль­ності щодо запобігання злочинності:

• загальносуспільний — здійснюється стосовно причин і умов злочинності загальносуспільного рівня;

• груповий — здійснюється стосовно причин і умов злочинних проявів певної соціальної групи, що виділена за соціальною чи соціально-демографічною ознакою (злочинність робітників, службовців, жінок, неповнолітніх та ін.) або належністю до спільного середовища (за місцем проживання, праці, навчання, дозвілля тощо);

• індивідуальний — спрямовується щодо причин і умов кон­ кретного злочинного прояву.

Через взаємозв'язок причин і умов злочинності різних рівнів попереджуюча дія стосовно них на одному рівні, зокрема вищо­му, чинить свій вплив на причини та умови нижчих рівнів і на­впаки.

Залежно від спрямування обумовлюючого впливу детермінан­тів на злочинність взагалі або на її окремі види (різновиди), запобіжна діяльність також поділяється та здійснюється стосовно детермінантів злочинності в цілому або щодо чинників, які обу­мовлюють її окремі види (різновиди).

Поряд із рівневою та видовою диференціацією запобіжну діяльність поділяють за масштабом (межами поширеності) здій­снення на:

— загальнодержавну — в межах усієї країни; . - - :'і :»

326 ^: •"•.'

Теорія запобігання злочинності

• регіональну або галузеву — в межах регіону, міста, району, мікрорайону, галузі суспільних відносин;

• об'єктову — на конкретному об'єкті (підприємство, навчаль­ ний заклад);

— індивідуальну — стосовно конкретної особи та її мікро- соціальних умов.

Запобіжний вплив на причини та умови злочинності та зло­чинних проявів здійснюють, як відомо, не лише заходи, що мають запобіжне цільове спрямування саме стосовно запобігання зло­чинності, а й ті, що мають інші цілі, але посередньо чинять вплив на детермінанти, пов'язані зі злочинністю кореляційним або іншим зв'язком. Наприклад, заходи щодо удосконалення системи освіти. Рівень освіти не має причинного зв'язку із злочинністю, злочини вчиняють не через певний рівень освіти. Але між ними (злочинністю і рівнем освіти) є кореляційний зв'язок. Тому підвищення рівня та поліпшення якості освіти посередньо сприяє запобіганню злочинності, тобто має посередній запобіжний ефект. За цільовим призначенням запобіжні заходи в теорії поділяють на:

1. цільові або спеціальні (спеціально-кримінологічні), що ма­ ють спеціальну мету запобігання злочинності;

2. загальносоціальні, здійснення яких спрямовується на вирі­ шення інших соціальних проблем, але побічно має ефект і щодо за­ побігання злочинності. Щоб не змішувати назву останнього виду запобігання злочинності із загальносуспільним, який виділяється за рівнем здійснення, автор Курсу пропонує іменувати загальноза- побіжні соціальні заходи «іншими профілактично значущими». Тобто розрізняти запобігання злочинності за його цільовим призначенням як спеціально-кримінологічне та інше профілак­ тично значуще, що здійснюється без адресування щодо причин і умов злочинності та конкретних злочинів.

Іноді межі здійснення загальносоціальних заходів запобігання злочинності помилково розширюють та ототожнюють їх з «ефек­тивним функціонуванням усіх (?!) позитивних інститутів соціаль­ної правової держави» і в такому розумінні стверджують, що «загальносоціальне запобігання не є предметом кримінологічної науки», хоча відразу всупереч наведеному заявляють, що «не

327