- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9
запобігання і протидії злочинності. Адже за цим напрямом діяльність органів внутрішніх справ суттєво відрізняється від, скажімо, забезпечення громадського порядку чи безпеки руху на транспорті. Проте скільки нам відомо з опублікованих праць, наукова розробка специфіки управління за окремими напрямами діяльності правоохоронних органів, зокрема у сфері запобігання та протидії злочинності, в Україні не велася. Заповнити цю прогалину мали не лише фахівці з науки управління, а очевидно, й кримінологи, можливо, через спільну творчу співпрацю, але цього не сталося.
Деяким винятком із наведеного висновку має бути визнана опублікована у 2003 р. монографія О. М. Бандурки та Л. М. Дави-денка «Преступность в Украине: причини й противостояние», в якій окремий розділ відведено розгляду деяких питань, які можуть, на думку авторів, скласти основу управління у сфері боротьби зі злочинністю, а також висвітленню окремих напрямів (стадій) його здійснення. При цьому, розглядаючи питання управління, автори зводять його до «організаційного забезпечення» (у такий спосіб названий і розділ монографії), хоча останнє, як відомо, є лише частиною (однією з функцій) управління1. Також тут пропонується ширше розуміння управління у сфері боротьби зі злочинністю («організаційний, методичний та інший вплив системи (підсистеми) управління на управляючу систему (підсистему) з метою оптимізації цієї підсистеми та підвищення ефективності її діяльності»2), що відтворює загальну абстракцію поняття управління, але не розкриває його специфіку щодо діяльності у сфері боротьби зі злочинністю. Є у названій праці й деякі інші спірні положення, яких доцільно торкнутися під час подальшого розгляду системи управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності. До цього ми зараз і перейдемо. При цьому автор Курсу не ставить перед собою завдання системно викласти закінчену теорію названого різновиду соціального управління. Наша мета вужча — окреслити основні ознаки, поняття та систему
1 Бандурка А. М., Давиденко Л. М. Престумность в Украипс: причини й противодействис: Моїюграфия. — Харьков: Основа, 2003. — С. 116.
2 Там само. — С. 117.
370
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
вказаного різновиду управління у їх кримінологічній інтерпретації з тим, щоб на підставі цього визначити, а у наступному й розглянути кримінологічні засоби його забезпечення.
Управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності (далі з метою скорочення-управління антикримінальною діяльністю) як окремий різновид управління загалом та соціального управління зокрема знаходиться з двома останніми у співвідношенні, що визначається діалектичним зв'язком філософських категорій «загального», «особливого», «окремого». Цим обумовлюється відтворення в управлінні антикримінальною діяльністю, як «окремого», низки ознак, функцій, принципів, елементів управління в цілому («загального») та соціального управління («особливого»). Разом із тим, як «окреме» управління антикримінальною діяльністю має суттєві особливості, що в першу чергу пов'язані з особливостями цієї діяльності, стосовно якої здійснюється управління.
Особливості антикримінальної діяльності визначаються таким:
її основна функція полягає не у сприянні, підтримці, стиму люванні відповідних соціальних процесів, як це характерно для переважної більшості різновидів соціальної діяльності, а у про тидії суспільне неприйнятній та небезпечній кримінальній актив ності окремої частини суспільства, яка суперечить його інтересам та спричиняє йому велику шкоду;
велика шкода для суспільства кримінальної активності, що посягає на основи його життєдіяльності, а звідси й цінність антикримінальної діяльності, значно зростають через те, що зло чинність обумовлюється на загальносоціальному рівні багатьма прогалинами, суперечностями, недоглядами і навіть кризовими явищами у вирішенні низки корінних соціальних проблем; на їх вирішення у суспільства, зокрема у сучасного українського суспільства, передусім відсутні потрібні можливості, насамперед кошти, а також значною мірою і політична воля, тому антикримі- нальна діяльність відчуває постійний брак уваги і коштів, вимуше на обмежуватися в основному стратегіями стримування злочин ності, а не її упередження та обмеження обумовлюючих її впливів;
незважаючи на обмежені можливості, антикримінальна діяльність потребує оптимізації, у тому числі вдосконалення орга-
371