- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 8 , ;
а) суб'єктивних причин злочинності, в тому числі скорочення сфери формування та вияву антисуспільних поглядів, орієнтацій, суспільне неприйнятної спрямованості особистості, що продуку ють криміногенну орієнтацію та мотивацію, кримінальні мотиви і злочинні прояви;
б) соціальних умов суспільне прийнятного формування особи, розвитку можливостей та засобів останнього, усунення чинників, що перешкоджають цьому;
в) кримінологічної ситуації в Україні, у тому числі усунення (нейтралізації) дії середовищних факторів та конкретних жит тєвих ситуацій, сприятливих для криміногенної орієнтації, кримі нальної мотивації та вчинення злочинів;
г) відвернення та припинення конкретних злочинів;
ґ) зниження шляхом віктимологічної профілактики розвитку віктимності, небезпеки стати жертвою або отримати іншу шкоду здоров'ю, особистим правам та інтересам через злочинність та ін.
У перші роки після проголошення державного суверенітету України за ініціативи і підтримки керівництва Координаційного Комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України була визначена, сформована та офіційно прийнята як управлінський документ Стратегія протидії злочинності (1995), проект якої підготував автор Курсу. Окремий розділ у ній становила стратегія запобігання злочинності. Протягом наступних 10 років подібний документ, скільки відомо, органами державної влади України не приймався. Затверджена в грудні 2000 р. Комплексна програма профілактики злочинності певною мірою дає уявлення про цілі запобіжної діяльності, але це не Стратегія. За вимогою органів влади остання може бути розроблена, передусім, за участю науковців Академії правових наук, зокрема її Координаційного бюро з проблем кримінології, та подана на розгляд. Відсутність протягом понад 10 років ініціативи щодо цього з боку вищої державної влади України є знаковою — очевидно, вона у цьому не вбачає потреби.
Визначенню стратегії запобігання злочинності сприяло б формування та доктринальне оформлення (прийняття) державної політики щодо протидії злочинності. У літературі не раз поставало питання про потребу в такій політиці. Вона часто звично
360
Теорія запобігання злочинності
іменується кримінальною політикою1, а іноді в ній як складова виділялася кримінологічна політика2. Останнім часом більш глибоко був проаналізований науково-практичний інтерес до становлення кримінологічної політики3. Проте формування державної політики щодо протидії злочинності, включаючи насамперед політику у галузі її запобігання, яке, на наш погляд, становить стратегічний напрям зазначеної протидії, залишається поки що теоретичною, а ще більшою мірою державно-управлінською та кримінологічно-прикладною проблемою. Питання формування та запровадження в Україні державної кримінологічної політики буде розглянуто у завершальній главі Книги 3 Курсу.
Адекватне уявлення про стан опосередкованого (злочинність) та безпосереднього (її запобігання) предметів запобіжної діяльності, як зазначалося у попередніх главах Курсу, в Україні відсутнє. Офіційні статистичні дані відображають викривлену практику реєстрації злочинів, їхня облікова кількість постійно штучно занижується проти реальної з метою прикрасити стан злочинності та показники розкриття злочинів. Проблема адекватного уявлення про злочинність, а звідси й про потреби і обсяги запобіжної діяльності залишається в Україні кримінологічною проблемою № 1. Відсутня системність та необхідна повнота діяльності щодо виявлення та визначення причин, умов, інших детермінантів злочинності. Є лише дослідження з окремих видів злочинів. Системне вивчення, визначення та класифікація детермінантів злочинності є завданням № 2.
Кримінологічне прогнозування злочинності завдяки роботі, що проводиться в останні роки кримінологічною лабораторією Національної академії внутрішніх справ (нині — Державного науково-дослідного інституту МВС України), забезпечується щодо короткострокових та середньострокових прогнозів. Проте базовими даними для прогнозів є викривлені відомості щодо злочинності
1 Даньшип І. Кримінальна політика: за і проти // Право України. — 1992. — № 8. — С. 29-32.
2 Даньшип І. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозуван ня // Вісп. Акад. правових наук України. — 2004. — № 4 (39). — С. 145.
3 Джужа О. М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2005. - № 11. - С. 164-175.
12 7-223 361