Глава 2

академічних курсів, підручників, у яких українські автори не брали участь. Дисертації українських кримінологів, як і вчених інших га­лузей, отримували затвердження тільки у ВАК СРСР. Тематика кримінологічних досліджень будувалася за предметно-галузевим, а не регіональним принципом. Останній обмежено допускався лише з порівняльною метою. У результаті особливості кримінологічної ситуації в Україні, яка за територією і кількістю населення перева­жає більшість європейських країн, згідно з її територіальними, де­мографічними, етнічними, виробничими, соціокультурними та іншими ознаками не досліджувалися. Тим більше єдиний теоретич­ний журнал «Советское государство й право» та єдине спеціалізова­не видавництво «Юридическая литература», де частково мали місце кримінологічні публікації, знаходилися лише в Москві. У Києві рідко коли можна було видати кримінологічну працю у Політви-даві України та у видавництві «Наукова думка», але доклавши бага­то зусиль, оскільки їхні тематичні плани затверджувалися у ЦК Компартії. Вкрай негативно позначалася відсутність у такій великій республіці як Україна кримінологічної установи, за винятком періоду 1972-1985 рр., коли діяв Київський філіал ВИДІ та його попередниця — КНДЛ. Кримінологічна тематика в інших наукових установах (фактично єдиному Інституті держави і права АН УРСР) та навіть у провідних вищих навчальних закладах, за винятком част­ково Київської вищої школи МВС, була обмеженою. Результати досліджень, що потребували практичної спрямованості, перебували під жорстоким контролем відділу ЦК КПУ. Викладання криміно­логії проводилося лише за союзними підручниками, де повністю була відсутня інформація українського походження, та за вкрай обмеженою навчальною програмою (36-40 навчальних годин).

Разом із тим, імена деяких українських кримінологів були відомі й на союзному рівні, передусім у системі МВС. Вони брали участь у союзних виданнях, конференціях, нарадах, але відчувала­ся їхня меншовартість та фактична другорядність порівняно з «Центром» та його представниками.

За цих умов навряд чи є підстави для виокремлення у радянсь­кий період кримінологічних досліджень в Україні, як і наукової розробки багатьох інших суспільних проблем, в окрему галузь української науки.

74

Історія розвитку кримінологічної науки в Україні

ф 3. Розвиток кримінології в Україні після здобуття державного суверенітету

Здобуття Україною державного суверенітету, офіційне визнан­ня неприйнятною компартійної ідеології і системи влади та кон­кретні кроки щодо усунення їхнього диктату в різних суспільних сферах, зокрема науковій, створили сприятливі умови для розвит­ку кримінології. Поряд із цими об'єктивними передумовами та за­вдяки їм неабияке значення мали усунення суб'єктивно-упере­дженого ставлення окремих керівних працівників ЦК КПУ до кримінологічних установ, їхньої роботи та керівників, втрата мож­ливості використання владно-адміністративного диктату апарату для обмеження або й припинення кримінологічних досліджень, що неодноразово мало місце в минулому.

Нова влада позитивно поставилися насамперед до потреби орга-нізаційно-інституційної розбудови кримінологічних установ та під­розділів. При утворенні у 1992 р. Української академії внутрішніх справ (у подальшому — Національної) в її структурі був передбаче­ний та невдовзі почав діяти Науково-дослідний центр, на базі якого у 1997 р. виник Науково-дослідний інститут проблем боротьби зі злочинністю. Переважною для нього стала кримінологічна темати­ка. Значно розширилася та пожвавилася наукова діяльність кафед­ри кримінології Академії, розпочалася підготовка кримінологів-на-уковців через ад'юнктуру і докторантуру. Зазначеним змінам спри­яло й те, що проректором із наукової роботи у першому складі керівництва Академії був призначений кримінолог.

У 1995 р. у складі Академії правових наук України у Харкові був утворений Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності. Для декількох його підрозділів провідним став кримінологічний напрям досліджень.

У 1995 р. з ініціативи Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президенті України за безпосередньої участі автора Курсу при зазначеному Комітеті був утворений Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю (МНДЦ), дослідження якого мають в основному кримінологічне спрямування.

Протягом тих самих років у Харкові, Луганську, Донецьку, Одесі, Запоріжжі, Львові, згодом Дніпропетровську було створено

75