Глава 1 ••••••«-і і V;

Крім системи кримінологічних знань існує їхня структура. Поняття «система» і «структура», як відомо з теорії систем, відрізняються, оскільки відтворюють різні властивості дифе­ренціації своїх елементів (об'єктів).

Як зазначалося, системна побудова об'єктів здійснюється за си­стемними принципами, серед яких першочергове значення мають системний зв'язок і взаємозалежність, що обумовлюють змістов­но-цільову належність та призначення системи, її підпорядкуван­ня системоутворюючим елементам, єдиній меті, реалізація якої відображається через результуючий елемент.

Структура будь-якого об'єкта є результатом його структури-зації, яка є різновидом класифікації сукупності складових цього об'єкта (щодо нього — мікрооб'єктів). Класифікація об'єктів про­водиться за будь-якою їх спільною ознакою, що виступає в ролі підстави диференціації. Оскільки таких ознак (підстав), як прави­ло, багато, то і різновидів класифікації, структуризації одних і тих самих об'єктів також велика кількість. Наведене повною мірою стосується структуризації та структури кримінологічних знань.

Структуризація кримінологічних знань фактично розпочалася у період відродження радянської кримінології у 60-х роках XX ст. Спочатку російські, а за ними й українські кримінологи, більшість яких вважали, що кримінологія виокремилася як галузь з науки кримінального права, почали за аналогією до останнього структу-ризувати кримінологію на загальну та особливу частини. До пер­шої вони відносили загальнотеоретичні положення кримінології, до другої — кримінологічну характеристику окремих видів зло­чинів та заходів запобігання їм. Із розвитком кримінологічних досліджень та теоретичних узагальнень збільшувався обсяг кримі­нологічних знань, що привело до поглиблення розгляду та появи нових структурних елементів загальної частини, більш детального структурного поділу злочинності на види, збільшення обсягу кримінологічної характеристики останніх та інформації щодо за­побігання їм в особливій частині. Незважаючи на те, що криміна­льно-правовий підхід до структуризації кримінологічних знань все більше виявлявся обмеженим та недостатнім, він у своїх прин­ципових підходах фактично зберігся до наших днів, принаймні в українській кримінології.

ЗО

Поняття, предмет і система кримінології

Водночас, у 90-х роках XX ст. у російській кримінології за ініціативи деяких представників Санкт-Петербурзької школи (В. В. Орєхов, Д. О. Шестаков, В. М. Бурлаков, пізніше Я. І. Гілін-ський та ін.), а також московського кримінолога Г. Ф. Хохрякова у структурі кримінологічних знань почали виокремлювати дещо більші їх сукупності, ніж «видові одиниці», які почали іменувати окремими (рос. — частньїми) кримінологічними теоріями. Пізніше кримінологічний аналіз окремих видів злочинів та окремих теорій назвали «кримінологіями».

У такий спосіб були виокремлені: «сімейна кримінологія» — вчення про вплив сім'ї на злочинну поведінку її членів; «еконо­мічна кримінологія» — вчення про економічну злочинність та еко­номічні чинники злочинності; «пенітенціарна» та «політична» кримінології, а також «кримінологія злочину», «кримінологія за­собів масової інформації», до якої відносили розгляд криміноло­гічних проблем названих засобів, тощо. Згодом кримінологічне вивчення будь-якої проблеми у різних масштабах, різних галузях, щодо різних вікових категорій тощо також почали називати відповідною окремою кримінологією. Порівняно з традиційною структурою кримінологічних знань, яку прихильники нового погляду на неї називають «формальною», своїм «новаціям» дали назву «неформальна структура». Прихильник її П. О. Кабанов запропонував майже десяток підстав класифікації криміно­логічних знань про злочинність, за якими виділив близько п'ятде­сяти кримінологій, зазначивши, правда, що запропонована ним класифікація структури кримінологічних знань «не є остаточною та вичерпною»¹.

Як зазначалося, підстав для класифікації структури криміно­логічних знань існує безліч, у тому числі з використанням як структурних елементів окремих вчень, кримінологічних теорій, напрямів тощо. Але зазначимо, що немає підстав виділені при цьо­му структурні елементи іменувати «кримінологіями». Криміно­логія є визнаною цілісною наукою, яка має свій предмет, функції, систему, методологію, наукові засоби, інші атрибути, що, з одного

Кабанов П. А. Структура кримииолопіческих знаний: диалсктика развития й соврсмспмос состояние. 1 Лекция. - Нижнскамск, 2005.

31