Глава 7

• розроблення варіантів прояву (значною мірою залежить від інтелектуальних можливостей, досвіду особи) та умов його здійснення;

• визначення варіантів способу вчинення;

• варіації ховання слідів, переховування засобів, знарядь, пред­ метів злочинного прояву;

— визначення умов, від яких залежить реалізація рішення. Так, у навмисних вбивствах до 50 % умов пов'язувалися з вчи­ ненням потерпілим певних дій; 33 % — із наявністю сприятливих умов; 20 % — із наявністю можливості владнати проблему правомірним шляхом; 10 % — із забезпеченням знарядь і засобів вчинення.

II етап — основний — розумовий аналіз та вибір одного з варіантів прояву як «найбільш прийнятного» для особи. Здій­ снюється через оцінювання та фільтрацію попередньої інформації на підставі певних критеріїв. Звичайно, пошук критерію є досить умовним: деякі з них невідомі, інші є інтуїтивними — відомі з влас­ ного або чужого досвіду: окремі критерії приймаються, інші відкладаються або їм не надається значення.

Рішення через імовірність прояву, несистемність складових еле­ментів та здебільшого непрофесійність містять помилки, їхній об­сяг та значущість різні. Можна згрупувати критерії рішення до де­кількох і навіть одного загального: оптимальність, здійсненність, менша небезпека викриття та більша результативність (щось подібне до визначення ефективності).

III етап — контрольний — оцінка прийнятого рішення у процесі діяльності (передзлочинної, у момент вчинення злочину, її коригу­ вання). Контрольно-оцінювальна дія може мати місце і після вчинення злочину для переконання у досягненні результату, набуття досвіду та опрацювання критеріїв на майбутнє.

За допомогою наведеного вище визначаються підстави зміни рішення. Такими мають бути визнані:

1. швидка зміна обстановки, ситуації, викликана зовнішніми причинами;

2. дія внутрішніх причин (страх, вагання, сумніви); цей момент винятково важливий для застосування запобіжного впливу з ме­ тою сприяння відмові від вчинення злочину;

310

Умови та механізм злочинного прояву

3) виявлення помилок у рішенні (прорахунки, неповнота інформації);

4) слабка організація підготовки до вчинення злочину, що вияв­ ляє неспроможність, нездатність засобів, знарядь, співучасників тощо.

Прийняття та реалізація рішення відбуваються не в ізольовано­му резервуарі, а у середовищі явищ, процесів, умов, які впливають на цей процес, у тому числі:

а) на саму особу, ЇЇ свідомість та спрямованість її особистості як на причину злочинного прояву;

б) на умови, за яких має відбуватися вчинення злочину (зміна умов, посилення охорони, безпеки);

в) на безпосередню ситуацію аж до можливої ЇЇ зміни.

За всіма трьома адресатами дії зовнішніх впливів має бути організований професійний вплив на особу з метою відмовити її від вчинення злочину. Саме із запобіжною метою вивчається процес прийняття рішення та обставини, які йому заважають, гальмують та припиняють його.

Всі обставини впливу на прийняття та реалізацію рішення за змістом впливу поділяються на групи:

а) ті, що прискорюють прийняття рішення та його реаліза­ цію — це найбільш небезпечні обставини, потрібно зупиняти їхню дію, нейтралізувати, для чого слід своєчасно виявляти їхній криміногенний вплив і, відповідно, вживати профілактичних та інших застережних заходів. До обставин цієї групи належать: деякі прояви поведінки потерпілого (потерпілої) зокрема підбурюван­ ня; сильне душевне хвилювання; наявність співучасників, пере­ дусім досвідчених, активних; стан алкогольного сп'яніння (з метою «відпустити гальма», або, як зараз кажуть: «відірватися», «розслабитися», «зняти напругу»);

б) ті, що гальмують прийняття та реалізацію рішення (страх, переживання завдати неприємність близьким, невпевненість) — Дуже важливим у разі виявлення названих обставин є інди­ відуально-профілактичний вплив на особу;

в) ті, що спрощують ставлення до значущості та небезпечності злочину, власних дій — алкогольне сп'яніння, вплив близької рефе­ рентної групи, у тому числі злочинної, наркотичне збудження,

311