Глава 8

пов'язана з цільовою спрямованістю профілактичних засобів. Якщо вони спрямовуються на профілактику формування безпосе­редньої причини злочинного прояву, тобто на зниження суспіль­ної небезпечності особистості, гальмування процесів криміноген­ної мотивації, взагалі, на переведення особистості з перед-кримінального до некримінального її типу, — таку профілактику нерідко йменують безпосередньою. Якщо профілактичні заходи віддалені від впливу на безпосередню причину злочинного прояву, торкаються, скажімо, джерел формування антисуспільної спрямо­ваності, її проявів, наприклад у сім'ї, школі, мікросередовищі, їх часто називають ранніми. Проте наведений поділ досить умовний і може мати сенс лише стосовно особистості та поведінки тієї самої особи.

Видова диференціація діяльності щодо запобігання злочинності та злочинних проявів здебільшого є відображенням сутності та особливостей об'єктів цієї діяльності. Об'єктом діяльності за за­гальним визначенням може бути явище, процес, особа, прояви їхньої активності, щодо яких спрямовується вказана діяльність. Об'єкти діяльності разом з її метою становлять предмет діяльності.

У запропонованому понятті запобігання злочинності її об'єкта­ми визначені детермінанти злочинності та її проявів, передусім причини й умови останніх. Вже зазначалося, що особливе значен­ня для визначення об'єктів діяльності стосовно запобігання зло­чинності згідно з кримінологічним принципом «відповідності» має предметне уявлення про детермінанти злочинності. Запобігання повинно адресне поширюватися саме на них, через що і досягається його запобіжна мета. Причому — першочергово і пріоритетне — на ті з них, які становлять безпосередньо обумов­люючий комплекс злочинного прояву.

Цим обґрунтовується важливий методологічний висновок: наскільки обґрунтованим і предметним є уявлення про детермінан­ти злочинності та злочинних проявів, їхнє детермінуюче значення, передусім спричинююче та обумовлююче як причин і сприяючих їм умов, настільки адресна точно та з урахуванням предметної зна­чущості можна визначити об'єкти запобіжної дії на ці детермінан­ти та розподілити ці об'єкти залежно від міри їх значущості і відповідної черговості здійснення такої дії.

332

Теорія запобігання злочинності

Згідно з цією методологічною настановою, потрібно методично та у практичній діяльності в якості об'єктів, що потребують пер­шочергової запобіжної дії, насамперед виділити детермінуючий комплекс першої безпосередньої ланки детермінації. У ньому пер­ше місце для запобіжного впливу має бути відведено особистості особи, зокрема антисуспільним елементам її свідомості, передусім тим, які досягли суспільної небезпечності, стали підґрунтям вчин­ків, що свідчать про криміногенну орієнтацію та формування кримінальної мотивації. Такими є антигромадські, аморальні вчинки підвищеної небезпечності, подібний їм спосіб життя, поведінки, що містить реальну небезпеку криміногенності. Об'єктами першочергової запобіжної діяльності (контролю, корекції, зміни змісту, впливу тощо) повинні стати також інди­відуальні умови буття, виховання, що безпосередньо сприяють формуванню та реалізації криміногенного мотиву, такі самі за змістом об'єкти мікросередовища та конкретної життєвої ситуації.

До об'єктів першочергової запобіжної дії мають бути віднесені також індивідуальні біопсихологічні та психічні особливості осо­би з суспільне небезпечною поведінкою, стосовно яких пріоритет-но потрібні відповідні корегуючі, медико-профілактичні заходи, спеціальні психологічні тренінги тощо.

Наступними за потребою запобіжної дії мають бути визначені як ЇЇ об'єкти елементи детермінуючого комплексу другої черги (порядку). Серед них більше уваги щодо здійснення запобіжної діяльності має бути приділено тим, які виконують роль причин другого порядку. Такий самий підхід необхідно використовувати під час визначення об'єктів запобіжної дії третього та наступних порядків.

Визначення об'єктів запобіжної діяльності не може бути схема­тичним, а потребує конкретного аналізу та виявлення тих об'єктів, які більш виразно проявилися під час аналізу причин і умов вчи­нення певної категорії злочинів. Важливо не ставитися до виявле­них об'єктів однаково. Часто нам стають відомими ці об'єкти, але невідомо, які з них та яку саме роль відіграють для певного типу особистості, за різних умов, у різний час та за різної життєвої ситуації. Під час аналізу причин і умов вчинення злочинів слід предметне і послідовно визначити, які з них належать до першого,

333