Глава 5

відповідальність має нести минулий режим Л. Д. Кучми, та який він ставив собі «у заслугу».

Кримінологічні наслідки такого становища неважко визначити. Вітчизняний та зарубіжний досвіди доводять, що за подібної ма­теріальної скрути у декілька разів зростає число осіб, які здобува­ють кошти для забезпечення умов життя через вчинення злочинів. І в Україні серед осіб, які вчинили злочини, питома вага працез­датних, які не працювали та не навчалися, за останні десять років зросла у декілька разів та у 2004 р. досягла двох третин (66,3 %), а у сільській місцевості ще більше. На жаль, статистика не відбиває частку малозабезпечених серед осіб, які вчинили злочин.

Загалом рівень злочинності у 2004 р., незважаючи на скорочен­ня її показників за рахунок штучного заниження кількості зареєстрованих злочинів (внаслідок незаведення кримінальної справи майже за 80 % повідомлень про злочинні посягання), фактично незмінно залишався дуже високим, як по суті незмінни­ми були й чинники економічного характеру, що його обумовлюва­ли. Наведене дало підстави зробити висновок, що «одним із бага­тьох негативних наслідків правління минулого режиму... є істотне погіршення кримінологічної обстановки в Україні, передусім у галузі економіки, фінансів, сферах управлінських, митних, подат­кових відносин, у правоохоронній діяльності... Минула влада повинна взяти на себе повну відповідальність за продукування криміногенних чинників, фактично безучасне ставлення до поши­рення їх дії»¹.

На жаль, за часів нової влади у 2005 р. майже не змінилося про­дукування негативних явищ у сфері економіки, що обумовлюють незадовільне матеріальне становище населення, та пов'язаних із ними економічних детермінантів соціальних негараздів і наслідків останніх у вигляді вчинення злочинів. Економісти відзначають декілька основних причин цих негативних резуль­татів як зовнішнього, так переважно і внутрішнього походження. Витоки останніх вбачаються у тому, що розпочаті у 2004 р. спеку-

¹ Закалюк А. П. Удосконалення законодавчого забезпечення суспільних перетворень в Україні засобами кримінологічної науки // Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук. конф. (Харків, 24-25 трав. 2005 р.). - X., 2005. - С. 142-144.

224

Теорія детермінації злочинності

лятивно-популістські передвиборчі акції тодішнього уряду щодо демонстрації «соціальної турботи» про населення через підви­щення зарплат бюджетникам і особливо у формі масштабних до­плат до пенсій, для чого не було обґрунтованих економічних та фінансових підстав, не отримали переконливого розвінчання новим урядом, який не міг від них відмовитися, а фактично їх продовжив та розширив. Робилося це переважно з електорально-пропагандистських політичних міркувань, а мотивувалося також потребою виконання завищених майданних обіцянок нової влади, підвищення її іміджу, для чого економічних підстав теж поки що не було.

Зазначене здійснювалося через формування і реалізацію безпер­спективної споживчої моделі розвитку, коли 80 % доходів ВВП та бюджету орієнтувалися на соціальні виплати і лише 20 % — на все інше, у тому числі інноваційно-відновлюваний розвиток економіки¹. Така стратегія, крім безпосередньо економічних негативних наслідків, передусім гальмування темпів приросту ВВП як основи розвитку економіки та держави в цілому, спричинила також фактич­не зростання інфляції, цін на споживчі товари, тарифи, вартість інших витрат тощо. В результаті за небаченого зростання валових наявних доходів населення (за 9 місяців 2005 р. — майже на 40 % або 55 млрд грн) та особливо «соціальної допомоги» (на 83 % або 28 млрд грн) реальні зміни щодо споживання виявилися надто слаб­кими — їх переважно «з'їло» підвищення цін на споживчі товари та послуги. У зв'язку з наведеним дія чинників злочинності, передусім детермінантів економічно-матеріального характеру, навіть за наяв­ної практики неповної реєстрації злочинів (одного з чотирьох — п'яти повідомлень про них), фактично не скоротилася. Це знайшло відображення навіть у тому, що у І півріччі 2005 р. за загального ско­рочення зареєстрованої злочинності (на 5,6 %) кількість майже всіх зареєстрованих майнових злочинів загальнокримінального характе­ру, зокрема тих, що менше піддаються маніпулятивній «латенти-зації» (розбої, грабежі, шахрайства), помітно зросла (від 16 до ЗО %), а число злочинів економічної спрямованості також збільшилося. Останнє, правда, можна пояснити і підвищенням активності

' Тут і далі наводяться показники на підставі офіційних даних Дсржкомстату України.

8 7-223 225