- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 8
мотивації, тим більше — у мотиві вчинення конкретного злочину. Інакше кажучи, ще відсутній намір його вчинити, а мають місце ан-тисуспільні, аморальні вчинки, що свідчать лише про початкові (не-злочинні) форми суспільної небезпечності. На другому етапі вже наявні кримінальна мотивація та в основному сформований мотив злочину і намір його вчинити, які й стають об'єктами запобіжного впливу. Конкретна мета запобігання на цьому етапі — відвернення можливості реалізації злочинного наміру, тому й позначається запобіжна діяльність на цьому етапі терміном «відвернення». На третьому етапі вже розпочаті злочинні вчинки і наявні умови доведення наміру до злочинного результату. Тепер вже стосовно цих об'єктів спрямовується запобіжний вплив. Завдання і мета запобігання на цій стадії — припинити розвиток злочинної діяльності, перешкодити їй досягти спланованого результату, тому й позначається вона терміном «припинення».
Крім суттєвих відмінностей щодо об'єкта впливу, зазначені напрями запобігання злочину, визначені різними термінами, значно відрізняються й сферою здійснення, що є другою підставою їхнього розрізнення. На першому етапі (профілактики) сфера ЇЇ здійснення незрівнянно ширша, ніж на наступних, охоплює джерела процесів, що детермінують формування антисуспільної спрямованості та суспільної небезпечності особистості, а також інших «віддалених» детермінантів (корелянтів та залежностей) формування цієї особистості. Запобігання на цій стадії відрізняється завчасним виявленням та профілактичним впливом на процеси та явища, які потенційно можуть відігравати роль причин і умов вчинення конкретного злочину, здійснюється значно раніше, ніж проходить процес формування його мотиву. Запобіжний вплив на першому етапі має чіткий рубіж, який відділяє його від другого етапу. Ним є сформований мотив і намір вчинити злочин. Після їхнього формування профілактику в буквальному її розумінні проводити пізно. Потрібні відвернення та припинення їхньої реалізації.
Третьою підставою розділення та окремого найменування етапів індивідуального кримінологічного запобігання є значні відмінності у сутності запобіжних заходів, що переважають на кожному з етапів. На першому (профілактичному) — це власне
330
Теорія запобігання злочинності
кримінологічні засоби з переважанням виховних, соціально-психологічних, педагогічних, індивідуально-побутових, медичних тощо- На другому (відвернення наміру вчинити злочин) — це переважно оперативно-розшукові заходи, що поєднуються з індивідуально-психологічними. На третьому (припинення розпочатого злочину) переважають криміналістичні та процесуальні засоби. З урахуванням цього на практиці, зокрема у практичній діяльності органів внутрішніх справ, давно вже розрізняють та окремо обліковують відповідні показники щодо профілактики (профілактичний облік), відвернення та припинення злочинів.
Четверта підстава диференціації етапів індивідуального запобігання та термінів, які їх відображають, пов'язана з різними результатами запобіжного впливу, що чиниться на цих етапах. Йдеться про результати впливу безпосередньо стосовно причин, які обумовлюють злочин. На першому етапі результати профілактики визначаються щонайменше усуненням або недопущенням формування кримінальної мотивації і мотиву злочину та загалом індивідуально-психологічного комплексу, а максимально — виправленням несприятливої морально-психологічної деформації особистості. Результатом запобіжної дії на другому етапі є відвернення на певний час реалізації злочинного наміру, проте це не свідчить про усунення його повною мірою і остаточно, а тим більше — безпосередньої причини злочинного прояву. Вона може «спрацювати» за інших умов, в іншій ситуації. Під час припинення вчинення злочину усунення його причини зовсім не планується і не ставиться за мету; на це вже пізно сподіватися, тому що причина реалізується у свій наслідок — вчинення злочину, який потрібно припинити, у чому й полягає результат запобігання.
Наведене, на наш погляд, переконливо свідчить про принципову змістову відмінність зазначених трьох етапів індивідуального кримінологічного запобігання, що дає більш ніж достатні підстави для їхнього окремого термінологічного найменування. Той, хто заперечує наявність цих підстав, мабуть, не розібрався в них або не хоче їх бачити і зводить все лише до термінологічних маніпуляцій.
Існує ще одна диференціація засобів кримінологічного запобігання, зокрема його профілактичного етапу. Ця дифенціація
331