Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
309 к. курс сучасної Української кримінології 1 кн.doc
Скачиваний:
355
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
12.39 Mб
Скачать

Глава 3 ; «-і

Часто застосовується і метод психологічного тестування, коли особі ставлять спеціально визначені питання або завдання, що до­помагають визначити її психологічний склад, рівень розумового та психічного розвитку. Інколи використовується більш складна форма випробування психічного стану особи або групи осіб через застосування методу психологічного експерименту. Для його проведення фахівцем складається спеціальна програма, що перед­бачає мету, завдання та засоби здійснення, спосіб фіксації резуль­татів. Методом тривалого спостереження та ретроспективного вивчення розвитку, поведінки, психологічного складу особи на різних етапах її життя є біографічний метод. Психологічний склад осіб, які мають психічні відхилення, вивчається через застосуван­ня патопсихологічних методів. Слід підкреслити, що психологічні методи у кримінології слід застосовувати лише за участю фахівця — психолога під час спільного або паралельного дослі­дження. Опис зазначених та інших психологічних методів міститься у спеціальній психологічній літературі.

Кримінологія має справу з вивченням масовидного феномену злочинності, який охоплює значну сукупність злочинів, котру вчиняє велика кількість людей. І злочини, і злочинці мають багато різноманітних рис, ознак, що містять певну структурну упорядко­ваність, піддаються динамічній зміні. Все згадане обумовлює застосування у кримінології статистичних методів. Останні нале­жать до такої науки, як статистика (від лат. зїаіт — стан, положен­ня). Цей термін має декілька значень: це практика збирання, оброблення та аналізу числових даних щодо стану будь-яких фактів реальної, найчастіше соціальної, діяльності; сукупність таких зібраних цифрових даних; і, нарешті, наука, що розробляє теоретичні положення, у тому числі методи, які використовують­ся статистичною практикою та в процесі наукового пізнання. Відо­мо, що саме статистичні спостереження А. Кетле та інших дослідників XIX ст. стали підставою вивчення злочинності як кількісної сукупності злочинів та передбачення динамічних тенденцій цього соціального феномену. Найбільш поширеними статистичними методами, що застосовуються у кримінології, є статистичне спостереження, що включає зведення та групування статистичних даних, визначення видів і рядів розподілу їхньої

108

Методологія і методи кримінологічної науки

чисельності, а також аналіз статистичних даних, статистичного зв'язку та залежностей між окремими кількісними та якісними ознаками. Широко застосовується у вибіркових дослідженнях ста­тистичний метод оцінки достовірності вибіркової сукупності та репрезентативності (довіри) висновків, отриманих за допомогою згаданого дослідження.

Застосування статистичних методів у кримінологічному дослідженні має три послідовні стадії. Перша — статистичне спо­стереження, яке відбувається через кількісну реєстрацію однорідних фактів (проявів) об'єкту дослідження, що потребує виявлення останніх та їх підрахунок. Через великі затрати часу, що вимагає ця процедура, остання часто замінюється використанням офіційної звітності щодо зазначених фактів, передусім вчинених злочинів та осіб, які їх вчинили. При цьому, як і під час соціологічного емпіричного спостереження, зазвичай використо­вується вибіркова сукупність. Після збирання кількісних даних відбувається друга стадія — їх зведення, групування, системне уза­гальнення. На третій стадії здійснюється статистичний (кіль­кісний) та змістовний (якісний) аналіз. При цьому використову­ються методи та конкретні процедури математичної статистики1. Про методи, методики та процедури збирання статистичної інфор­мації в інтересах кримінологічного пізнання, у тому числі у науко­вому кримінологічному дослідженні, а також щодо методів та прийомів аналізу кримінологічної статистичної інформації детально йтиметься у главах 1-3 Книги 3 Курсу.

Таким чином, у кримінології як складові її методичного забез­печення використовуються методи соціології, психології, статис­тики, математики. У вирішенні окремих проблем запобігання зло­чинності, ресоціалізації осіб, засуджених до позбавлення волі, та в інших випадках застосовуються педагогічні, виховні, оперативно-розшукові методи і засоби, про що зазначено у відповідних главах Курсу.

Останню (четверту) частину методів наукового пізнання кож­ної науки, включаючи кримінологію, становлять методи (мето-

Паниотто В. Й., Максименко В. С. Количественньїе методьі в социологических исследова-ниях. - К., 1982.

109

Глава З

дичні положення, принципи, прийоми), опрацьовані власне цією

наукою. Довгий час існувала думка, що кримінологія не має влас­них методів пізнання. Тому було під сумнівом її виділення як окремої самодостатньої науки. Однак з часом, через поглиблення теоретичних знань, зокрема усвідомлення того, що метод — це не частка наукової методики, а її теоретична підвалина, складова час­тина та результат розвитку теорії науки, наведені вище тверджен­ня втратили сенс. Будь-яка з теорій кримінології не лише містить комплекс концептуальних ідей щодо теоретичного розуміння того чи іншого ЇЇ предмета (злочинність або ЇЇ детермінація, обумовлю­ючий комплекс, система запобігання злочинним проявам), а й визначає тим самим методологію, методичні напрями та принципи їхнього пізнання, подальшого розвитку теоретичного й емпірично­го знання про них. Якщо, наприклад, теорія особи злочинця з'ясо­вує природу, походження та зміст останньої як тісного та складно­го поєднання соціальних, соціально-психологічних, особистісно-психологічних, біологічних, у тому числі психофізіологічних та певною мірою генетичних чинників, то тим самим вона окреслює шлях та відповідні методи пізнання цієї особи. Або, якщо теорія запобігання злочинності свідчить про необхідність спрямування запобіжного впливу щодо конкретних обставин, явищ, проявів, процесів, які виконують роль причин та умов чи інших детер­мінантів злочинного вчинку, то тим самим формується методич­ний кримінологічний принцип відповідності, наразі відповідності запобіжного заходу кримінологічному чиннику.

Отже, будь-яка невизначеність стосовно власних методів пізнан­ня кримінологічних проблем, яка справді існує, пояснюється не відсутністю таких методів, а їх неповною недостатньою спрацьо­ваністю, насамперед на теоретичному рівні, на удосконалення якої повинна спрямовуватися увага сучасної української кримінології.

£ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології

Сучасний стан методологічного забезпечення кримінологічної науки та його актуальні проблеми відображені у Концепції роз­витку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., яка бу­ла схвалена Координаційним бюро з проблем кримінології

ПО

Методологія і методи кримінологічної науки

Академії правових наук у березні 2002 р.1 У Концепції насамперед визначені методологічні засади доктринального бачення розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., а саме:

  • межі наукових проблем та завдання кримінології окреслю­ ються передусім сферою суспільних відносин, що охоплені її пред­ метом;

  • згадані суспільні відносини розглядаються у динаміці від їхнього сучасного стану до того, якими вони прогнозуються у пев­ ний період;

  • концепція розвитку кримінологічної науки повинна ґрунту­ ватися на концептуальних засадах розвитку вітчизняної юридич­ ної науки, а на більш загальному рівні — відповідати сучасним світоглядним та науково-теоретичним уявленням і моделям щодо демократичної трансформації українського суспільства в усіх його сферах, зокрема економіки, держави, права, політики, правопоряд­ ку та правоохорони;

  • кримінологія має самостійно та у взаємодії з іншими наука­ ми реалізувати усі основні функції науки, у тому числі загально- пізнавальну, включаючи теоретико-методологічну і аналітичну, а також політичну, ідеологічну, соціокультурну, освітянську, прогно­ стичну, конструктивно-проектну і безпосередньо прикладну;

  • прогнозовані кримінологічні процеси та явища обумовлю­ ються прогнозом дії їх соціально-економічних, політичних, правових, організаційно-управлінських, соціокультурних, морально-психологічних та інших чинників, а також перспекти­ вою розвитку суспільного, громадянського та особистісного факторів загалом;

  • інформаційне відображення, наукове кримінологічне пізнан­ ня та аналіз наведених процесів і явищ повинні відповідати суча­ сним та майбутнім оптимальним теоретичним, методологічним, інформаційно-технологічним і технічним вимогам та можливос­ тям.

Концепція визначає, що наукові розробки у галузі кримінології за своєю тематикою та спрямованістю повинні бути методологічно зорієнтовані на сучасні прогресивні ідеї відповідно до того, що

1 Інформаційний бюлетень Координаційного бюро з проблем кримінології Академії право­вих наук України. - 2002. - № 5. - С. 5.

111

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]