Глава 5

ціальними викривленнями, що обумовлюють корисливу моти­вацію, у тому числі з метою: а) забезпечення елементарних матеріальних потреб і умов; б) збагачення, задоволення за рахунок цього завищених та зверх високих інтересів побутового комфорту, розваг, моди, прикрас, розкішного життя тощо;

3) детермінанти соціальне- та індивідуально-психологічного характеру, що відображають негативне, нігілістичне, виразно інди­відуалістичне ставлення до інших людей, цінності їхнього життя, здоров'я, честі, гідності, прав та інтересів, включаючи майнові, а також до правових і моральних норм, які мають забезпечувати їхню реалізацію та захист. При цьому допускається не тільки кримінальне караний спосіб взаємовідносин, а й можливість за­стосування силових методів та насильства, що нерідко супрово­джується цинізмом, лицемірством, нехтуванням суспільною мо­раллю, які знаходять вияв на всіх рівнях влади і суспільства.

Характеристика змісту детермінантів кожної з названих груп розглядатиметься у відповідних главах Книги 2 Курсу.

Названі групи детермінантів мали (та значною мірою й зараз мають) вияв у всіх основних суспільних сферах. Так, у сфері еко­номічних відносин внаслідок розвитку криміногенних процесів та іншого вияву детермінантів першої групи різко погіршилося мате­ріальне та побутове становище населення, яке у значної його ча­стини досягло найнижчого рівня, що визначається категорією «бідність». За даними спеціальних досліджень 2001-2004 рр. рівень життя майже третини людей в Україні (за деякими дани­ми — до 45 /6^і) відповідав категорії «бідність». Глибина останньої, тобто середня величина витрат на життя у людей, які належать до категорії «бідні», була на 21,5 % нижчою, ніж вирахувана межа бідності. Згідно з офіційними обстеженнями, в Україні, на відміну від розвинених і навіть подібних за економічними показниками країн, рівень бідності мало залежав від трудової зайнятості, в ос­новному через винятково низький рівень оплати праці, її питома вага у ВВП у 2004 р. складала 33 % (ще у 1999 р. дорівнювала 44 %), а у собівартості та ціні товару — 67 %. За цим показником

¹ Подолання бідності заради добробуту: Стратегічний ринковий документ // Представ­ництво ПРООН в Україні. - 2003. - С. 4.

220

Теорія детермінації злочинності

Україна у 2004 р. займала передостаннє місце серед 46 розвинених країн світу¹, різко відстає від усіх своїх західних сусідів (крім Мол­дови) та навіть Росії, куди їдуть на заробітки громадяни України. Але ще недавно — 16 років тому Україна за рівнем оплати праці ви­переджала всі республіки СРСР, включаючи Росію. У 2003 р. майже 80 % працюючих у нашій державі отримували заробітну плату нижче прожиткового мінімуму, а кожний четвертий — ниж­че офіційної межі бідності. Третина осіб, які рахувалися зайняти­ми в промисловості, фактично не працювала. Значна частина навіть не прагнула в ній працювати через дуже низькі заробітки. Рівень зареєстрованого структурного економічного безробіття хоч і знизився у кінці 2003 р., все ж лишається значним (за методо­логією Міжнародної організації праці — близько 9 %).

У кінці 2004 р., особливо у передвиборчих реляціях кандидата у Президенти України від владного режиму, багато говорилося про небувалий «економічний стрибок» і навіть «економічне чудо», до­сягнуті в країні на той час. Насправді рівень життя та купівельна спроможність населення не зросли, тому що економічно необгрун­товані та непередбачені бюджетом добавки до зарплати та пенсій супроводилися ще більш інтенсивною інфляцією та зростанням цін на майже усі товари «споживчого кошика». Ці процеси пере­конливо підтвердило репрезентативне для всієї країни опитуван­ня домогосподарств, проведене у першому кварталі 2005 р., результати якого опубліковані Держкомстатом². Згідно з такими результатами у 2004 р., порівняно з попереднім чотирьохліттям (2000-2003 рр.), менше половини опитаних (48,4 %) мали доходи, які давали змогу жити більш-менш пристойно, але не купувати найнеобхідніші товари. Разом з тим доходи 45,3 % сімей (а це май­же 21 млн населення) дозволяли собі задовольняти лише фізіологічні потреби у харчуванні та, можливо, у сплаті вартості житла, але не давали змоги придбати необхідні товари та отрима­ти послуги (одяг, взуття, предмети тривалого користування), мати легальні кошти для відпочинку, освіти, медичного обслуговуван-

¹ Обрій Промшвсстбанку. — № 43. — 3—9 листопада 2005 р. — С. 2.

² Самооцінка домогосподарствами України рівня своїх доходів // Дсржкомстат України. — 2005.

221