Глава 7

впливом окремих їхніх учасників на формування криміногенної орієнтації та мотивації, здійснюють також інший соціальний вплив, у тому числі у деяких сферах і відносинах — суспільне прийнятний, то злочинна група рідко коли може здійснювати та­кого роду вплив. Навіть якщо під впливом групи формується згур­тованість, взаємна підтримка, допомога та інші колективістські риси, в їхній основі все одно лежать мотиви забезпечення зазначе­ними засобами злочинної діяльності.

У злочинній групі відзначається підвищений вплив процесів ідентифікації, співвідношень особи з лідером або іншим «автори­тетним» членом групи за рахунок, головним чином, засвоєння мо­тивів його поведінки. Дослідження показують, що інтенсивність злочинної орієнтації та ідентифікації різна у злочинців різної мо­тиваційної спрямованості, зокрема, вона менш помітна та значуща в осіб, які вчиняють насильницькі злочини.

Мотивуюча роль злочинної групи залежить від характеру міжособової взаємодії у ній. На відміну від інших соціальних груп, у злочинних групах частіше мають місце, хоч і ззовні маскуються, конфліктність, агресивність, ворожнеча, які часто призводять до насильницьких злочинів і знижують мотиваційний потенціал цих груп. З іншого боку, характерним для цих груп є переплетення зло­чинної діяльності з дружніми, нерідко інтимними, родинними або службовими відносинами, що підвищує їхню мотиваційну спроможність. Вплив злочинної групи на криміногенну мотивацію особливо помітний, коли особа цінує свою належність до групи або прагне стати її членом. Мотиви набуття авторитету, престижу, наслідування прикладу нерідко переміщуються на саму діяль­ність — показати свою силу, сміливість, жорстокість. Особливо це характерно для злочинних груп підлітків. Особа ніби відчуває не­впевненість у груповому ставленні до неї, «груповій довірі» і з цих мотивів може вчинити будь-який злочин, який навіть не обумовле­ний домінуючими мотивами особи. Відзначається, що подібна кримінальна мотивація може формуватися не лише у «кандидатів» до групи або початківців у ній, а й у лідерів, «авторитетів», щоб зайвий раз продемонструвати або зміцнити свій статус у групі.

Якщо криміногенний вплив групи у тих чи інших елементах, сферах, особливостях суперечить домінуючим мотиваційним тен-

298

Умови та механізм злочинного прояву

денціям особи, він може викликати конфлікт мотивів, суперечли­ве ставлення до нього і буде принаймні малоефективним. На цих тенденціях нерідко будується психологічна основа оперативної роботи з членом групи з метою його таємного відриву від неї та спрямування до можливого співробітництва у викритті її злочин­ної діяльності.

Під час формування кримінальної мотивації у злочинній групі часто спрацьовують психологічні механізми повчання, підказу­вання, навіювання, а також «зараження» (позасвідоме піддання суб'єкта певному психічному стану, настрою, який має сильний емоційний заряд — Б. Д. Паригін). Є дослідницькі свідчення того, що «зараження» також обумовлено певними мотивами. Це прослідковано на залученні підлітків до групових хуліганських дій, свідком яких вони стали. Засвідчено, що подібне відбувається здебільшого у разі збігу основних мотивів підлітків-свідків і членів групи, які вчиняють хуліганські дії. Дослідження також по­казують, що систематичне підкорення своєї поведінки груповим мотивам, нехай навіть зовнішнє, що не зачіпає домінуючих мо­тивів особи, з часом призводить до переорієнтації мотивів, у тому числі набуття ними більшої криміногенної спрямованості та здібності.

Слід також відзначити, що сприйняття мотивуючих впливів будь-якої групи, включаючи злочинну, значною мірою залежить від того, наскільки особа відчуває себе індивідуальністю, наскільки остання є для особи значущою. Це почуття і ставлення отримало в психології назву «Я-концепція особистості» (Т. Шибу-тані). Воно не завжди усвідомлюється особою і може лише неви­разно відчуватися, оскільки людина не завжди замислюється над тим, яка вона є і в чому її призначення. Захист особою «Я-кон-цепції» може не лише бути перешкодою у формуванні криміноген­них мотивів, а у деяких випадках сприяти їх виникненню стосов­но тих членів групи, які намагаються порушити її, що інколи викликає гостру особистісну реакцію.

Розгляд «Я-концепції» є приводом для загального твердження про те, що вплив злочинної, як і будь-якої іншої групи, не є од­нобічним процесом, коли група та середовище в цілому формують мотиви, у тому числі криміногенні, а особа — лише поле, на якому

299