- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9
заходів щодо об'єкта управління в цілому та окремих його напрямів, наприклад, реагування на повідомлення про вчинені злочини, їх розкриття, розслідування, захисту потерпілих, відшкодування завданих збитків тощо;
— пропозиції щодо заходів запобігання злочинності та злочин ним проявам виокремлються в окрему групу за своєю криміноло гічною змістовністю; на відміну від попередньої групи, де можуть пропонуватися заходи різного характеру (правові, соціальні, інформаційні, ресурсного призначення тощо), у цій групі пропо нуються лише запобіжні заходи, які є суто кримінологічними або мають запобіжне, тобто кримінологічне, значення. Заходи цієї гру пи, як правило, більш предметні, адресні, цілеспрямовані, в тому числі функціонально спрямовані щодо конкретних причин і умов, звичайно, якщо в результаті аналізу останні були визначені.
Кримінологічні засоби, що використовуються на останніх двох стадіях, можуть розрізнятися залежно від форми, рівня, цільового призначення управлінського рішення. Подані до програми чи плану, вони мають описовий характер з виділенням окремих деталей, пояснень, залежних умов тощо. Висновки і особливо пропозиції до нормативно-управлінських документів відрізняються ди-рективністю та лаконізмом формулювань, спрямованістю до маси однорідних суб'єктів виконання. Пропозиції до директивних документів, що розраховані на реалізацію в імперативній формі, часто одночасно пропонують заходи контролю та відповідальності за невиконання зазначених актів.
У науці управління прийнято диференціювати управлінські заходи (норми рішень) за формою та змістом таким чином:
— заходи-директиви, що містять загальні цілі, завдання, пер спективні показники, які зазвичай мають якісну (атрибутивну) форму;
заходи-норми, де містяться нормативні, обов'язкові для виконання приписи, розраховані, як правило, на тривалий час та масу однорідних виконавців;
заходи-команди, що також мають обов'язковий характер, проте розраховані, як правило, на разове виконання та реалізують ся у формі наказу, нерідко адресованого до обмеженого кола вико навців;
388
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
заходи-пропозиції, які є зазвичай результатом аналітичного чи прогностичного розроблення, мають не обов'язковий, а реко мендаційний характер та підлягають виконанню (врахуванню) в силу їхньої переконливої обґрунтованості, авторитету авторів розроблення; нерідко заходи-пропозиції фахівців супроводжують ся заходами-нормами (директивами) щодо необхідності їх вико нання;
заходи-дії, що передбачають здійснення певних видів діяль ності;
заходи-доручення — містять приписи на проведення певно го роду діяльності (перевірки, аналізу, ревізії, атестування тощо).
Кримінологічні засоби забезпечення управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності частіше реалізуються у формі заходів-норм, пропозицій, дій, рідше — у вигляді директив і майже ніколи — у формі команди.
Кримінологічні засоби найчастіше розраховані на їх програмо-вано-плановану реалізацію. За радянських часів широко практикувалося, особливо на місцевому, регіональному та об'єктовому рівнях, складання планів профілактики правопорушень. У разі передбачення у цих планах, крім спеціально-кримінологічних, також соціально-економічних, соціально-психологічних, культурних, освітніх та інших заходів, ці плани називалися комплексними. В Україні, починаючи з 2000 р., було відроджено практику програмування запобігання злочинності. Початок їй поклала Комплексна програма профілактики злочинності у 2001-2005 рр., затверджена Указом Президента України від 25.12.2000 р. Планування діяльності щодо запобігання та протидії злочинності цілком себе виправдало. Воно займає важливе місце у системі управління цією діяльністю. Нова влада майже два роки, на жаль, не знайшла часу за політичними суперечками та перекроюванням владних повноважень, щоб продовжити програмування запобіжної анти-кримінальної діяльності. Наступна програма була затверджена Кабінетом Міністрів України лише у грудні 2006 р. без належного кримінологічного обґрунтування. Теоретичні засади цього комплексного кримінологічного засобу буде розглянуто окремим параграфом цієї глави, а практична організація розроблення плану — в окремій главі Книги 3 Курсу.
389