- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 2
наукову галузь. Разом із тим, необхідно визнати, що у становленні української кримінології є ще ряд серйозних проблем та перешкод, які гальмують процес її подальшого розвитку та удосконалення. Серед останніх слід назвати такі:
збільшення кількості кримінологічних досліджень не завжди супроводжується підвищенням їхньої якості, передусім у досяг ненні результатів на рівні сучасних вимог до науки та потреб прак тики;
тематика досліджень не охоплює всіх необхідних напрямів та тем, залишаються поза увагою або поверхово вивчаються деякі гострі проблеми практики протидії злочинності, особливо вияв лення та усунення її причин та умов, запобігання їхньому впливу; загалом є недостатньо критичною спрямованість кримінологічно го аналізу практики боротьби зі злочинністю,
— залишаються обмеженими інформаційне забезпечення досліджень та можливості кримінологів щодо отримання необхідної статистичної інформації, використання інформаційних технологій;
методологія та методичне забезпечення досліджень розвива ється повільно, як правило, формується за багаторічними стандар тами, що відстають від сучасних досягнень науки;
мало розробляється фундаментальних теоретичних проблем, нерідко ще використовуються застарілі положення та визначення без їх сучасного творчого осмислення; теоретичні прогалини та не достатнє пізнання основ кримінології мають місце навіть у дисер таціях, у тому числі докторських; разом із тим деякі пропоновані «новели» в теорії кримінології не мають необхідного наукового обґрунтування;
написання значної кількості підручників, курсів лекцій, на вчальних посібників з кримінології проводиться за стандартною, застарілою схемою, іноді фахівцями, які не мають достатньої під готовки для кваліфікованої роботи такого роду, частина цих публікацій не вирізняється творчою самобутністю та переконли вою доведеністю потреби їх видання;
— поширився прихований та відвертий плагіат, особливо у дисертаціях та публікаціях, що мають бути подані до захисту дисертацій; у проведенні наукової атестації допускаються непо одинокі факти легковажного, невимогливого ставлення до дисер-
86
Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
ацій, передусім в оцінці їхнього теоретичного змісту, новизни, неску в розроблення наукових проблем, мають місце порушення норм етики та моралі, що позначається на зниженні загального професійного рівня кримінологів, у тому числі й тих, які отримали наукові ступені;
недостатнім та не завжди методологічно виправданим є взаємозв'язок з іншими науками, при цьому інколи допускається «розмивання» предмета кримінологічного дослідження, останнім охоплюються питання, що є специфічними для предмета інших наук, а запозичені у такий спосіб гіпотези замість їхньої ґрунтов ної перевірки, в тому числі емпіричним шляхом, подаються як завершені висновки;
недостатньо реалізуються положення та рекомендації Кон цепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст., ці питання рідко ставляться на обговорення кримінологів: як на уковців, так і практиків, низка цих положень підлягає оновленню;
мало, навіть за обмежених інформаційних та фінансових можливостей, розвивається міжнародна співпраця, передусім з європейськими кримінологічними центрами та кримінологами країн СНД, насамперед Росії;
не приділяється увага науково-методичному та організа ційному забезпеченню розвитку кримінологічної практики, більшість науковців у галузі кримінології традиційно обмежують свою увагу сферою науки та викладанням навчального курсу;
як і за радянських часів, з боку органів державної влади, навіть найвищих, реально не звертається увага на кримінологічні Дослідження, ігноруються потреби залучення кримінологів до розроблення державних документів із соціально-економічних, політичних, інших важливих суспільних проблем, а також зако нопроектів; не відпрацьовані на державному рівні нормативний порядок та практичний механізм реалізації та запровадження у практику кримінологічних, як і будь-яких інших наукових роз роблень;
~- не використовується розвиток та можливості кримінологічної науки для формування і визначення державної політики у сфері запобігання та протидії злочинності, а також політики і практики Державно-правової розбудови української держави в цілому.
87