- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 5 ,; , ;
причину кожної ланки вважають причиною кінцевого результату — злочинності або злочину. Подібне змішування змістовного щодо функції причини та термінологічного стосовно її речового вираження суперечить філософській теорії причинності, де такі підходи не допускаються. Незважаючи на неодноразовий розгляд у філософській та кримінологічній літературі питань про специфічну функціональну відмінність причини від інших детермінантів, і у сучасний період, на жаль, допускається їх невиправдане змішування1. Інша річ, коли залежно від належності причини до певної ланки причинного ланцюга, починаючи з безпосередньої, терміном «причина» визначають певну поряд-ковість причин: «першої», «другої», іншої ланки. Це допомагає, хоча й дещо умовно, розуміти значення кожної причини у причинному ланцюзі. Прикладом точного слідування як змістовно, так і термінологічне, сучасним надбанням філософської теорії детермінації і причинності та, одночасно, творчого їх застосування на галузевому науковому рівні стали результати недавнього дослідження Н. М. Ярмиш теоретичних проблем причинно-наслідкових зв'язків у кримінальному праві2. Розуміння авторкою винятково складної проблеми спричинення стосовно злочинного прояву заслуговує на увагу не лише фахівців науки кримінального права, а й кримінологів.
Другим після причини видом детермінантів кримінологічної детермінації є умови, їх зв'язок з причиною і наслідком називають обумовленням, на відміну від спричинення. Умови — це різноманітні явища, процеси, обставини, які сприяють або створюють можливість виникнення та прояву причини, яка породжує наслідок. Дія умови на наслідок опосередкована причиною. Дія умови не обов'язкова, а як правило, ймовірна. Умова не породжує наслідок, але вона забезпечує (сприяє, допомагає) прояву та дії причини. Без умови остання може не проявити свою спричинюючу дію. Поділ детермінантів на причини і умови є відносним, він має значення лише для цього конкретного взаємозв'язку двох явищ у певний час та за певних умов. За інших умов та характеру
1 Бандурка А. М., Давьіденко Л. М. Зазнач, праця. - С. 32-33.
2 Ярмиш II. Я. Тсорстическис проблеми ІІричшІІІо-слсдствеІшой связи й уголовном праве. Философско-правоиой апализ. — X., 2003.
188
Теорія детермінації злочинності
взаємозв'язку детермінант, що виконував раніше роль причини, може набути функціональної ролі умови і навпаки. Разом з тим, навряд чи можливо, щоб умова (або їхня сукупність), обумовлюючи певний «стимулюючий вплив» на злочинність, набула якості причини, стала «породжувати» останню. За відповідних конкретних умов, у відповідних конкретних взаємовідносинах певний елемент обумовлення може виконувати лише одну функціональну роль причини або умови. Змішування останніх підриває саму ідею їхньої функціональної та сутнісної диференціації. Інколи умови за ознакою часу та змісту їхнього впливу на причинний зв'язок поділяють на: 1) умови, що сприяють виникненню (формуванню) причини; 2) умови забезпечення реалізації процесу спричинення. Залежно від характеру зв'язку з причиною умови розрізняють так: супроводжуючі (створюють загальну обстановку обумовлення), необхідні (без яких реалізація причини не може відбутися), достатні (оптимальний комплекс необхідних умов).
Третім видом детермінантів, зокрема у системі кримінологічної детермінації, є корелянти. їх зв'язок з причиною і наслідком кореляційний. Вже зазначалося, що кореляційний — це такий зв'язок між подіями, явищами, процесами, за якого зміна одних явищ супроводжується (не спричинюється чи обумовлюється) зміною других. Це зв'язок відповідності, більшої або меншої синхронізації. Не більше. Проте «не більше» можливо лише до того, доки інший, зокрема обумовлюючий зв'язок, між ними ще не встановлений, не підтверджений. Після встановлення (визначення) останнього корелянт може стати умовою цієї або іншої ланки обумовлення. Міра кореляції визначається математичними методами за шкалою від 0 до 1. Визначення наявності кореляції між об'єктами, що досліджуються, — на сьогодні неодмінна умова, обов'язковий попередній етап кримінологічного дослідження, зокрема оцінки значущості емпіричної інформації. Якщо кореляція підтверджується, тим більше значуща (понад 0,5), — це сигнал для визначення характеру корелятивного зв'язку, у тому числі можливої присутності у ньому обумовлюючої залежності або навіть причинної детермінації. Останнє з'ясовується через функціональний аналіз змісту зв'язку, наразі кримінологічного зв'язку. Якщо кореляція між об'єктами дослідження не визна-
189