- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 5
Детермінуючі комплекси різних ланок відрізняються безпосередністю або опосередкованістю (різної міри) в обумовленій злочинності та ЇЇ проявів.
Згідно з названою підставою поділу детермінуючих комплексів, потрібно передусім виокремити детермінуючий комплекс першої безпосередньої ланки детермінації конкретних злочинних проявів. У цьому комплексі роль безпосередньої причини злочинного прояву відіграють антисуспільиі суспільна неприйнятні елементи індивідуальної свідомості, особистості загалом, які через досягнення суспільної небезпечності стають підґрунтям формування криміногенної мотивації та перетворюються на мотив конкретного злочину, як його внутрішня (суб'єктивна) причина. Ці елементи свідомості на етапі формування криміногенної мотивації набувають якості криміногенності, тому що безпосередньо породжують злочинний прояв. Термін «криміногенний» походить від лат. сгітеп — злочин та грец. §епш — зародок (те, що породжує). Звідси криміногенним може називатися лише той елемент детермінації, який породжує злочин і злочинність. Наведене поняття «криміногенний», на жаль, часто поширюється й на інші детермінанти, які не тільки не породжують злочин і злочинність, а й не мають з ними причинного зв'язку. У таких випадках терміном «криміногенний» заміняють термін «детермінуючий».
До першої найближчої ланки зумовлений злочину належать також умови, що безпосередньо сприяють формуванню та реалізації криміногенного мотиву. Це індивідуальні умови життєвого буття особи-носія криміногенного мотиву, її найближчого середовища, індивідуальні, в тому числі біопсихологічні та психічні особливості, які разом узяті у взаємодії, сприяють формуванню та реалізації криміногенного мотиву і тому набувають криміногенного значення. Перша безпосередня ланка обумовлення злочинного прояву включає також конкретну життєву ситуацію, що позначається на формуванні та реалізації злочинного наміру, і тому теж може називатися криміногенною. Таким чином, першу ланку безпосередньої детермінації злочинного прояву можна назвати ланкою криміногенності. Криміногенного значення набувають умови лише першої безпосередньої ланки детермінації, і то не завжди.
192
Теорія детермінації злочинності
Для розуміння кримінологічної ролі та детермінуючого значення елементів першої безпосередньої ланки детермінації, передусім елементів індивідуально-психологічного комплексу, що відіграють роль внутрішньої (суб'єктивної) причини злочинного прояву, потрібно більш детально розглянути процес формування зазначених елементів, систему та механізм спричинення та обумовлення у цій ланці. Місцезнаходження того чи іншого елементу у системі та функція, яка йому притаманна, визначають його кримінологічну роль. Крім криміногенної (продукування злочинного прояву та злочинності в цілому, а також безпосереднє сприяння йому) ця роль може бути іншою кримінологічне значущою (обумовлення функціонування криміногенних чинників поза виконанням самостійно криміногенної функції) або іншою детерміністичною (пов'язаність, кореляція із злочинністю або її проявами, що не має кримінологічної значущості).
Для виявлення кримінологічної значущості (або відсутності такої) кожного детермінанта, особливо такого, який виконує іншу детерміністичну роль, систему детермінації прояву кримінальної (як і будь-якої іншої) людської активності слід розглядати у широкому розумінні. Не треба обмежувати її тільки безпосереднім обумовленням та регуляцією поведінки, більш правильно включати до неї у певних межах також рівні відображення середовища, становлення характеру людини, формування її особистості та спрямованості останньої, а також реалізації акту поведінки. Це дослідження системи індивідуально-психологічної детермінації не у горизонтальному розгортанні детерміністичних зв'язків, а у вертикальному, у глибину формування індивідуальних елементів детермінуючого психологічного комплексу.
Необхідно виходити з того, що індивідуальні особливості людини, в тому числі психологічні та психофізіологічні, розумові, емоційні та вольові виявляються та виявляють свій вплив на різних рівнях системи детермінації злочинного, як і будь-якого вчинку, у різних її ланках, маючи певне функціональне навантаження і набуваючи, залежно від цього, відповідної кримінологічної значущості.
Вияв та відповідна роль згаданих індивідуальних особливостей людини, що позначаються у подальшому на її формуванні та
7 7-223 193