- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
повинна і може виконувати1. Тобто бездіяльність — це діяльність зі знаком «мінус». Вона повинна була відбутися, але особа свідомо ЇЇ не здійснила. Тому, використовуючи у кримінології поняття кримінальної активності та ґрунтовані на ньому поняття злочинності та злочинної діяльності, слід усвідомлювати, що останні вживаються у кримінально-правовому значенні діяння, яке охоплює обидва його види: злочинну дію та злочинну бездіяльність.
Категорії «активність» та «кримінальна активність» раніше вже використовувалися в кримінології. Вказувалося на активність особи у механізмі злочинної поведінки, зокрема у ситуації вчинення злочину2. Про кримінальну активність на рівні суспільства йшлося й у значенні злочинності загалом. При цьому зазначалося, що зменшення кримінальної активності залежить від зростання громадянської активності членів суспільства3.
На наш погляд, близьку позицію у кримінальному праві у визначенні поняття «безпеки» та його особливого різновиду — «громадська безпека» займає В. П. Тихий. Він вважає, що останнє відображає «певні сторони буття», що «як у буденному, так і науковому розумінні безпека оцінюється як певний факт, як щось цінне та досягнене, створене людьми.., представляє собою певну потребу і благо, ціль і результат реальної діяльності людей», а поняття небезпеки (якісна ознака суспільне неприйнятного діяння. — Авт.) «можна визначити виходячи з поняття безпеки, з яким воно знаходиться у відношенні протилежності»4.
Оскільки соціальний феномен злочинності має змістовну предметність у діяльнісній кримінальній активності частини членів суспільства, предметно-сутнісне поняття злочинності на прикладному рівні слід доповнити деякими основними рисами цієї активності, а у разі можливості і вказівкою щодо природи останньої.
1 Кримінальний кодекс України. Науково-практичпий коментар. — 2-ге вид., перероб. та доп. / За заг. рсд. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - X., 2004. - С. 32.
2 Криминология / Под ред. А. Й. Долговой. — М., 1997. — С. 145.
3 Костенко А. Н. Криминальпьій произвол (социопсихология воли й сознаиия преступни- ка). - К„ 1990. - С. 83.
4 Тихий В. П, Проблеми уголовио-правовой охраньї обществешюй бсзопасности (понятие й система проступлеїІий, совершєнствование закомодательства) / Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. - X., 1987. - С. 7-8.
138
Теорія злочинності
Як зазначалося вище, жоден з існуючих поглядів на природу злочинності не можна визнати панівним, як і не можна його відкинути. Тим більше, коли йдеться про предметну змістовність злочинності як кримінальної активності, немає підстав ні категорично стверджувати, ні заперечувати, що природа цього феномену є лише соціальною. Скоріше йдеться про різнообумовлену активність, яка на вищих рівнях суспільного феномену має соціальні передумови, а на інших рівнях соціальні чинники сполучаються з індивідуальними, у тому числі такими, що мають біологічне походження.
Численні чинники, що зумовлюють вчинення злочинів і злочинність як суспільний феномен, за різних часів та у різні періоди розвитку життя суспільства є неоднаковими не лише за змістом, а й за інтенсивністю, стійкістю, глибиною впливу. Цими показниками визначаються такі ознаки злочинності, як мінливість, більша чи менша масовість, інтенсивність, міра суспільної небезпечності.
Наведене вище дає можливість визначити предметно-сутнісне поняття злочинності так. Злочинність — це феномен суспільного життя у виді неприйнятної та небезпечної для суспільства масової, відносно стійкої, різнообумовленої кримінальної активності частини членів цього суспільства. Як бачимо, у цьому визначенні немає деяких традиційних для поняття злочинності ознак, зокрема пов'язаних з територією і часом, оскільки вони стосуються виміру злочинності, а не ЇЇ сутності.
Слід зазначити, що предметно-сутнісне визначення злочинності через категорію суспільне неприйнятної кримінальної активності потрібно не лише у суто теоретичних цілях. Воно має важливе методологічне значення. Саме через «олюднення» поняття злочинності у кримінології має реалізовуватися соціально-антропологічний метод, якому тривалий час не знаходилося місця у радянській науці. Це стосується, насамперед, критичного осмислення процесу детермінації злочинності, аргументів щодо нібито «якісної відмінності» від нього механізму обумовленім її діяльнісних проявів. З цим пов'язана, потреба правильного розуміння детерміністичної ролі, міри зв'язку та співвідношення загальносоціальних передумов суспільно неприйнятної актив-
139