- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9
сити на важливості у період до безпосередньо кримінологічного планування проведення аналізу причин та умов, що обумовлюють злочинність, та прогнозу їх дії на перспективу. Згідно з методологічним принципом відповідності, який є одним із визначальних у кримінології, запобіжний вплив за змістом та адресатами має точно відповідати уявленню про причини й умови злочинності та спрямуватися на об'єкти, які виконують зазначену обумовлюючу роль, у тому числі передусім щодо чинників безпосередньої ланки обумовлення злочинних проявів. Отримання предметної інформації про виконання певними об'єктами функцій причин та умов і їхній кримінологічний аналіз, а також прогнозування їхнього впливу на перспективу — дуже складні завдання, але вкрай важливі для предметного планування діяльності щодо запобігання дії згаданих чинників. На практиці аналіз цих чинників проводиться рідко, неповно, на сумнівній методологічній основі, коли, наприклад, предметне не з'ясовано детермінуючу роль тих чи інших чинників, а тому вона замінюється неадекватним до дійсних потреб поєднанням нечітко визначного кола чинників в аморфне утворення «фактор». Але ж запобіжний вплив повинен здійснюватися не на теоретично інтегровану конструкцію «фактор», а на предметні чинники, що відіграють конкретну детермінуючу роль. Без адресного спрямування запобіжний вплив є безпредметним і через це загальним і малорезультативним. З огляду на важливість і, разом із тим, значну складність аналізу причин та умов злочинності, у главі 2 Книги 3 Курсу окремим параграфом розглянуто організацію та методику проведення такого аналізу. Слід відзначити, що в Україні практика кримінологічного планування на загальнодержавному рівні доки ще не спирається на аналіз причин і умов злочинності. Він не передував прийняттю жодної з державних програм протидії злочинності, в тому числі Комплексних програм профілактики злочинності на 2001-2005 рр. та 2007-2009 рр., у них не містилися висновки відповідного аналізу, а з ряду питань запобігання злочинності проведення аналізу лише планувалося. Безумовно, така практика негативно позначається на предметності та дієвості планів і програм, зрештою, на результативність їх реалізації. Вимога законності щодо кримінологічного планування має охоплювати потребу належного законодавчого регулювання
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
діяльності стосовно запобігання та протидії злочинності. Разом із тим, остання не повною мірою та належним чином унормована на законодавчому рівні. Передусім це стосується діяльності щодо запобігання злочинності, яка значною мірою законодавче не врегульована через тривале неприйняття Верховною Радою України з необгрунтованих міркувань Закону України «Про запобігання злочинності». Докладніше це питання проаналізовано в главі «Теорія запобігання злочинності».
Вимога актуальності стосовно кримінологічного планування, крім загальних положень науки управління, доповнюється потребами відповідності плану та передбачених у ньому заходів сучасному визначенню наявних проблем, реальному стану їх розв'язання, у тому числі діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, окремих її видів, а також у галузях суспільних відносин та на територіях, де стан злочинності має негативні тенденції.
Вимога реальності означає забезпечення реальних умов виконання плану, передусім запобіжних заходів, у тому числі щодо потреб у людських ресурсах, технічному оснащенні, інформаційному, матеріальному забезпеченні тощо.
Вимога компетентності, крім загальних умов, має бути забезпечена заходами спеціальної підготовки виконавців плану щодо форм, методів, засобів запобіжної діяльності, поширення її досвіду тощо.
Вимога конкретності має реалізуватися через чітке і предметне викладення заходів, проведення точних розрахунків необхідних затрат за обсягом робіт, часом, кількістю виконавців тощо.
Відповідним чином уточнюються з огляду на положення кримінології, вимоги, що висуваються взагалі до планів. Зокрема, вимога наступності реалізується через урахування виконання плану за попередній період, передусім щодо зміни стану злочинності, в тому числі стосовно її складових категорій і видів, на певних територіях, в окремих напрямах запобіжної діяльності тощо. Вимога комплексності стосується передбачення у плані в усіх розділах, напрямах відповідних пунктів комплексного використання необхідних запобіжних заходів. При цьому потрібно розрізняти два пов'язані, але все-таки окремі процеси: 1) розроблення згідно з сучасними вимогами і можливостями загальної системи профілактичних заходів і засобів; 2) визначення у кожному разі тих, які
мають бути комплексно застосовані згідно з конкретним змістом того чи іншого пункту плану, його завдання, умов, особливостей здійснення. Розробленням системи запобіжних заходів мають займатися фахівці, які добре обізнані з кримінологічною характеристикою відповідного виду злочинів, комплексом його причин і умов, сучасними засобами та іншими можливостями запобіжного впливу на злочинність. Розроблення системи можливих запобіжних заходів, як правило, передує складанню плану. Вона періодично оновлюється згідно з новою кримінологічною інформацією, оформляється у вигляді методичних рекомендацій, інструктивних матеріалів, підкріплюється оглядом досвіду запобіжної роботи тощо. При складанні плану названі у системі засоби використовуються для відбору і визначення у відповідних пунктах плану найбільш придатних для їхнього виконання запобіжних заходів. Здається помилковим ототожнення розроблення системи можливих запобіжних заходів (засобів) із визначенням тих з них, виконання яких передбачається у конкретному плані1.
У кримінологічному плануванні розрізняють плани різного рівня: загальнодержавного, регіонального, галузевого, місцевого, на окремий об'єкт, на окрему особу (індивідуальний). За пред-метио-цільовою спрямованістю плани поділяють на цільові, що стосуються організації запобігання певного виду злочинів або на певній обмеженій території (мікрорайону) або стосовно окремої групи осіб, об'єднаної спільним вчиненням злочинів або іншою ознакою, та комплексні, які здійснюються за різними (багатьма) напрямами, із застосуванням різних методів і засобів, у тому числі загально-соціальних та спеціально-кримінологічних засобів запобігання тощо.
Комплексний план запобігання та протидії злочинності на загальнодержавному рівні нерідко набуває форми програми, яка відрізняється від плану призначенням на більш тривалий період часу, на який визначається концепція діяльності та управління нею, стратегія, напрями, етапи, різні методи та засоби її реалізації, а також заходи забезпечення виконання програми. Комплексна програма має, як правило, міжвідомчий характер, може передбачи-
1 Бандурка А. М., Давьідепко Л. М. Зазнач, праця. — С. 136.
420
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
ти проведення наукових досліджень та заходи реалізації їхніх результатів, складання за потребою планів з окремих питань (проблем), передбачених програмою. Розроблення та організація здійснення загальнодержавних програм покладається Конституцією України на Кабінет Міністрів (п. 4 ст. 116), а їх затвердження — на Верховну Раду України (п. 6 ст. 85). Це конституційне унормування не було дотримано щодо державних програм у галузі запобігання та протидії злочинності, прийнятих в останнє десятиріччя. Програми затверджувалися Президентом або Кабінетом Міністрів України, а організація їх здійснення — покладається фактично здебільшого на Міністерство внутрішніх справ України. План діяльності щодо запобігання та протидії злочинності розробляється за певними етапами, у певній послідовності та за визначеною схемою. Вони будуть розглянуті на прикладному рівні у главі 4 Книги 3 Курсу.
Рекомендована література:
1. Аванесов Г. А. Криминология. Прогностика. Управление. — Горький,
1975. - С. 347-354.
Кудрявцев В. Н. Стратегии борьбьі с преступностью. — М., 2003.
Наука управляти: з історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посіб. /
Упоряд. І. О. Слєпцов. Пер. з рос. — К.: Либідь, 1993. — С. 304.
Плішкін В. М. Теорія управління органами внутрішніх справ. — К., 1999.
Солопанов Ю. В. Криминологическое прогнозирование й планирование
борьбьі с преступностью. — М., 1983.
6. Закалюк А. П. Прогнозирование й предупреждение индивидуального
преступного поведений. — М., 1986.
7. Бандурка А. М., Давиденко Л. М. Преступность в Украине: причини й
противодействие. — Харьков, 2003.
* * *
У книзі, що є першою у системному викладі Курсу сучасної української кримінології, розглянуто ЇЇ основні теорії. Вони слугують теоретичним підґрунтям висвітлення кримінологічної характеристики найбільш суспільно небезпечних та поширених нині в Україні видів злочинів, проблем протидії останнім, передусім запобігання їх вчиненню. Про це йдеться у Книзі 2 Курсу.
421
Зміст
Передмова З