- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 6
тик її структурних елементів. Термін «структура» у науці, зокрема у філософії, яка визначає методологічні засади наукового дослідження, означає «будова», що може бути розчленована на складові для полегшення отримання уявлення про них і загалом про об'єкт, явище, предмет, які підлягають вивченню.
У вітчизняній кримінології питання про структуру особи злочинця почало розглядатися з середини 60-х років XX ст. (Б. В. Волженкін, Ю. Д. Блувштейн, Н. С. Лейкіна, О. Б. Сахаров та ін.). Запропоновано багато варіантів розуміння структури особи злочинця та визначення її складових. Кожний із них мав свої обґрунтування, визначальні критерії. Частина з них підходила до особи злочинця як різновиду особи загалом і, оскільки остання є предметом вивчення психології, пропонувала структуризувати особу за психологічною структурою (К. К. Платонов), але доповнити останню її особливою соціальною якістю — суспільною небезпечністю (С. П. Дагель). Інші, вбачаючи особу суб'єктом суспільних відносин, пропонували будувати її структуру за соціологічною схемою. Поступово до структури особи злочинця стали включати її психологічні особливості, біофізіологічні ознаки, елементи, що відображують «індивідуальність» злочинця у єдності його природжених та соціальних ознак (Ю. М. Антонян). Пропонували також соціально-рольову структуру особи, ототожнення останньої зі структурою її особистості, ціннісну структуру та ін. Зараз немає можливості та потреби аналізувати всі зазначені пропозиції, наводити аргументи «за» і «проти». Торкнемося лише сучасних поглядів на проблему структури особи злочинця, переважно українських кримінологів. Дехто з них до останнього часу взагалі не вживав термін «структура особи злочинця», замінював його термінами «система ознак», за якою останні групуються1, або «схема» вивчення особи злочинця з відповідними підсистемами (блоками) «особистісних якостей»2. Допускалося змішування понять особи і особистості злочинця, в основному через включення до структури останньої «біологічних якостей та задатків»3.
1 Курс кримінології. Загальна частина: Підруч.: У 2 кп. / За заг. рсд. О. М. Джужи. — Кп. 1. — С. 96.
2 Бандурка А. М., Давьіденко Л. М. Зазнач, праця. — С. 66.
•! Кальман А. Г., Христич Й. А. Словарь криминологичсских й статистичсских тсрмиїїов. — Харьков, 2001. - С. 81.
254
Теорія особи злочинця
І. М. Даньшин, не вдаючись до аналізу сутнісного поняття структури особи злочинця та вбачаючи у ній результат (або метод) групування («розкладання по полочках») ознак, властивостей, рис, особливостей цієї особи, запропонував виділити у ЇЇ структурі 7 груп елементів1. Залишаючи без коментарів визначення поряд-ковості та формулювання назв окремих груп, що залежать від уподобань автора, вважаємо за потрібне висловити принципове зауваження щодо виділення в окрему групу «загальнозначущих позитивних людських якостей». Якщо всі інші групи виділені за системно-предметним принципом, незалежно від змістовної оцінки її елементів, то остання — за позитивною оцінкою. У цьому вбачається недотримання принципу однопорядковості, що є обов'язковим для системних структур. Наведене створює ілюзію, що нібито елементи в інших групах є лише соціально-негативними. Проте це не так. У кожній групі, яка охоплює певний вид елементів особи злочинця, останні мають бути представлені незалежно від оцінки їх соціальної якості: позитивної чи негативної. Тим самим повинно забезпечуватися цілісне уявлення щодо особи злочинця, що є неодмінною вимогою до побудови структури останньої.
Останнім часом опубліковані уточненні положення щодо структури особи злочинця деяких видатних російських кримінологів — фахівців з цієї проблеми. Так, Г. А. Аванесов вважає, що уявлення в кримінології про структуру особи злочинця має бути складено на основі розуміння людини як особи (на відміну від визначення першої як організму) та структури особи загалом. Остання, — зазначає він, — складається з двох підструктур: психологічної (індивідуальність) та соціальної (ролі та діяльність у соціальному середовищі); психологічна підструктура будується за рівнями, де до першого (нижчого) належать біологічно обумовлені природні властивості та особливості, а найвищий (четвертий) рівень утворює спрямованість особистості. На думку Г. А. Аванесова у загальній структурі особи можна лише умовно (під час вивчення особи злочинця) виокремити кримінологічний рівень, де увага має зосереджуватися на антисуспільній спрямованості особистості та
1 Кримінологія. Загальна і Особлива частини / За рсд. І. М. ДацьшиІІа. — С. 66-74.
255