- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9
Останнім часом у працях відомих кримінологів, зокрема Росії, термін «боротьба» став вживатися поряд із терміном «стратегія», вбачаючи, що останній визначає «мистецтво боротьби» та може застосовуватися, коли на злочинність здійснюється системний вплив1. Ознака системності є дуже важливою для визначення управління у сфері запобігання та протидії злочинності; про неї ще йтиметься далі. Підтримуючи застосування терміна «стратегія» у наведеному контексті, В. М. Кудрявцев вважає його більш змістовним, ніж «боротьба», але у подальшому вживає не замість останнього, а поряд із ним — «стратегія боротьби»2.1 це не випадково, тому що «стратегія» — це не замінник предметної діяльності, яку звично називають «боротьбою». Стратегія — це кращий спосіб ведення боротьби, більш досконалий, професійний, на рівні мистецтва. Тобто стратегія стосується іншого рівня діяльності — не предметної, а управлінської, і наразі є стратегією управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.
Продовжуючи розгляд проблеми цього різновиду соціального управління, відзначимо, що після ЇЇ постановки понад чверть століття тому Г. А. Аванесовим вона, на жаль, не отримала подальшого фундаментального розвитку кримінологами ні за часів Радянського Союзу, ні після його розпаду (принаймні кримінологами України). Слід відзначити, що проблем управління діяльністю у сфері протидії злочинності за цей час торкалися фахівці інших галузей наук кримінально-правового циклу, зокрема криміналісти та процесуалісти. Визначний вітчизняний криміналіст Р. С. Бєлкін, розглядаючи на доктринальному рівні конструкцію запропонованої ним комплексної «загальної теорії боротьби зі злочинністю», включив до спеціальної частини останньої «принципи формування комплексів заходів боротьби зі злочинністю», який відніс до компетенції теорії управління. До її предмета у взаємодії з іншими теоріями він відніс також форми застосування комплексних заходів боротьби зі злочинністю, прогнозування таких заходів та результатів їх застосування і реалізації прогнозів1.
1 Кримипология / Под рсд. А. Й. Долговой. — М., 2001. — С. 27, 416.
2 Кудрявцев В, Н. Стратегии борьбьі с нрсстуїшостью. — М., 2003. — С. 38.
368
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
Відомий український криміналіст В. С. Зеленецький, розвиваючи загальну теорію боротьби зі злочинністю, відніс до її предмета окремим комплексним елементом міждисциплінарного розділу організацію праці й управління у сфері боротьби зі злочинністю, включивши до нього складові елементи організаторської роботи, а також основні питання науки управління (про сутність, суб'єкти, об'єкти, види функцій, форми і методи управління, управлінські рішення, прогнозування, різнопланове забезпечення тощо) стосовно сфери боротьби зі злочинністю2. Таким чином, управлінська тематика у сфері протидії злочинності тут визначена більш розгорнуто, але лише на рівні загальної теорії цієї діяльності, не торкаючись управлінських проблем окремих її основних напрямів, зокрема запобігання злочинності, а також змістовно не розкрита. У такий спосіб ця тематика представлена й у запропонованій зазначеним автором Програмі курсу «Загальна теорія боротьби зі злочинністю», зокрема у її темі 283.
Управлінська тематика щодо сфери запобігання та протидії злочинності розвивалася головним чином у руслі розгляду проблем управління правоохоронною діяльністю, передусім органів внутрішніх справ. У цьому напрямі, у тому числі в Україні, написано чимало монографій, видано підручники, захищено дисертації, у відомчих вищих навчальних закладах створено навчальну дисципліну і спеціалізовані кафедри, а останнім часом і Академію управління МВС. Проте розроблення зазначеної «галузево-правоохоронної» управлінської тематики відбувалося головним чином через перенесення у сферу управління діяльністю органів внутрішніх справ загальних положень, схем і понять науки управління, передусім щодо соціального управління, а також через відповідну галузеву інтерпретацію останніх. За такого підходу залишилися фактично не розкритими суттєві особливості управління, що обумовлюються специфічним змістом окремих напрямів діяльності органів внутрішніх справ, зокрема у сфері
1 Белкин Р. С. Курс советской кримиїїалистики. — М., 1977. — Т. 1: Обідая тсория советской кримиїїалистики. — С. 73-74.
2 Зсленецкий В. С. Обіцая теория борьбьі с преступпостью. — Харьков: Основа, 1994. — С. 86.
3 Там само. - С. 304.
369