- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
схеми, що відзначили самі автори, не вважаємо за потрібне її детально аналізувати. Зазначимо лише, на наш погляд, її суттєву методологічну хибу, яка полягає у тому, що кримінологічну диференціацію злочинів, які є проявом кримінальної активності конкретних осіб, пропонується починати з підстав, пов'язаних не з їх особистісними та іншими індивідуальними ознаками, властивостями, мотивами, злочинними намірами, формами вини тощо, а з характеристиками макросередовища (сфери життєдіяльності суспільства), в якому вчиняються злочини. Вважаємо, що кримінологічна структуризація злочинів має відбуватися з точністю до навпаки, якщо не ставити за мету довести винятково соціально-суспільну обумовленість злочинів.
Із літератури відоме більш-менш вдале визначення криміногенної ситуації в Україні з попереднім розчленуванням останньої та її чинників за окремими сферами (економіки, соціальних відносин, суспільної свідомості тощо), але при цьому сфери не були повністю і точно визначені, а головне — не ставилося завдання структуризувати у такий спосіб злочинність1.
Наведені погляди щодо визначення кримінологічної структури злочинності дають підстави для деяких висновків та методологічних положень стосовно її побудови.
Слід визнати, що на цей час досконале уявлення щодо кримі нологічної структури злочинності, її співвідношення з типологією та класифікацією злочинів, а також стосовно методології та ме тодики побудови такої структури, в Україні відсутнє. Теоретичне обґрунтування та прикладне опрацювання цієї структури має бу ти віднесено до актуальних проблем української кримінології. Під час опрацювання кримінологічної структури злочинності ма ють бути використані сучасні наукові розробки щодо неї, які відповідають потребам кримінології.
За відсутності опрацьованої згідно з сучасним розумінням і методологією кримінологічної структури злочинності в Україні недоцільно в якості неї пропонувати у підручниках та інших на вчальних виданнях статистичну структуру злочинності, не пояс нюючи різницю між ними.
1 Кулик О. Г. Криміногенна ситуація в Україні та деякі чинники її розвитку // Наук. вісн. Най. акад. впутр. справ України. — 1999. — № 2. - С. 13-63.
166
Теорія злочинності
3. Видається, що в основу опрацювання уявлення щодо кримі нологічної структури злочинності можуть бути покладені такі методологічні положення:
— основною метою та критерієм кримінологічної структури- зації злочинності є диференціація злочинів на види залежно від типового комплексу їх обумовленим, який визначається певними кримінологічна значущими чинниками. Це є своєрідна класифікація злочинності лише за названою кримінологічною підставою, якою вона відрізняється від інших ЇЇ класифікацій за будь-якою озна кою;
— наявна на цей час в Україні статистична інформація про зло чинність через відсутність постійно діючої автоматизованої систе ми кримінологічної інформації не містить показників згаданих обумовлюючих комплексів та кримінологічних чинників; далеко не повною є й емпірично-дослідницька інформація щодо них;
— за згаданих умов щодо обумовлюючих комплексів та кримінологічно значущих чинників можна отримати лише віднос не опосередковане уявлення про кримінологічну структуру злочин ності на підставі аналізу індивідуально-психологічних елементів процесу обумовлення злочинів, через які під час вчинення останніх у кінцевому рахунку трансформується детермінація злочинності та окремих злочинних проявів;
— серед загальних індивідуально-психологічних елементів обу мовлення злочинів більш виразними для зовнішнього спостере ження та придатними для аналізу і оцінки є мотиви злочинних діянь, які більшою мірою встановлюються за кримінальними спра вами, за змістом яких прямо або опосередковано визначається належність злочину до того чи іншого виду злочинності, що представлені у формі державної статистики; тобто практично за належністю злочину до певного виду злочинності здебільшого можна зробити висновок щодо його визначального мотиву.
4. Поклавши мотив злочину в основу можливої на цей час кримінологічної структуризації злочинності, слід виходити з таких методологічних положень:
— на вищому суспільному рівні обумовлення антисоціальної, у тому числі кримінальної активності, соціально-психологічну основу мотивації останньої становить суспільна неприйнятне
167