- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
Як зазначалося, у процесі кримінологічного прогнозування діагностуванню повинні піддаватися не лише майбутній стан об'єктів злочинності, а й відповідно до цього стан діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, в тому числі об'єктів управління цією діяльністю. При цьому виникає проблема визначення відповідності чинної та майбутньої системи антикриміналь-ної діяльності прогнозованим змінам об'єктів злочинності. Проблемна ситуація полягає у необхідності (за наявності можливостей) приведення цієї діяльності та системи управління нею у відповідність із прогнозованими змінами об'єктів, пов'язаних із злочинністю. Прогнозовані зміни останніх є первинними і ґрунтуються на прогностичному опрацюванні реальних даних та методично обґрунтованих розрахункових операціях із ними. Прогнозування зміни антикримінальної діяльності та управління нею є похідним від первинного, вторинним щодо нього, більшою мірою спроектованим через моделювання ймовірної конструкції (проекції). У процесі моделювання конструкції мають бути визначені: по-перше, адекватні зміни, яких потребує нинішня система зазначеної діяльності та управління нею; по-друге, міра відповідності її спроектованих змін прогнозованому стану об'єктів злочинності; по-третє, суспільні можливості забезпечення функціонування прогнозованої «проекції»; по-четверте, заходи оптимізації «проекції» згідно з сучасними та майбутніми ресурсними та іншими можливостями. Як видно, у кожному із названих завдань присутня проблема — проблемна прогностична ситуація, що має бути вирішена у процесі прогнозування, в тому числі прогнозного проектування.
Термін «проблемна прогностична ситуація» у сфері боротьби зі злочинністю, що значною мірою визначає основний метод кримінологічного прогнозування, вперше у радянській кримінології запропонував український кримінолог А. Е. Жалінський. На його думку, проблемна прогностична ситуація, яка є проблемою не лише кримінологічною, наразі відображає співвідношення між потребами організації боротьби зі злочинністю, які виявляються через систему об'єктів і цілей впливу на неї, і наявними можливостями управляючої системи. Виявлення та формування проблемних прогностичних ситуацій реально пов'язує прогностичну
394
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
діяльність з управлінською, коли прийняття управлінського рішення, вибір між можливими варіантами його змісту ґрунтуються на попереджуючому прогностичному мисленні1. Ця цікава методологічна ідея, скільки нам відомо, на жаль, не отримала подальшого розвитку. Є потреба у переведенні ЇЇ з методологічного на методичний, а далі й операційний рівні. Питання ставиться про розробку певних шаблонів типових проблемних ситуацій, алгоритмів проектування їх розв'язання, опрацювання типових проектно-прогностичних рішень. Нині вже тривалий час висвітлення методичних засад кримінологічного прогнозування зазвичай обмежується переліком і дуже загальною характеристикою декількох відомих його методів, що зовсім недостатньо для потреб розвитку цього кримінологічного засобу і його практичного застосування. Очевидно, це є однією з причин обмеженого його запровадження у кримінологічну практику загалом, і в тому числі для потреб удосконалення управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.
Перехід до розгляду методології та методів кримінологічного прогнозування потребує повернутися до історичного аспекту останнього, зокрема у ракурсі розвитку його методологічного і методичного забезпечення.
Кримінологічне прогнозування виникло понад півтора століття тому спочатку у вигляді прогнозування злочинності. Ідеї про його можливість та перші спроби практичного здійснення пов'язані із започаткуванням системної статистики злочинів. Персонально — з ім'ям бельгійського вченого Альфреда Кетле — родоначальника статистичного вимірювання та вивчення злочинності. Проте протягом майже століття прогнозування злочинності обмежувалося визначенням лише тенденції динаміки кількісних її показників. Поступово із розвитком теорії детермінації злочинності, наукових досліджень причин і умов останньої, прогнозування спочатку на теоретичному рівні, а згодом і у практичних спробах стало пов'язуватися із визначенням прогнозу зміни обумовлюючих її
' Жалинский А. З. Актуальпьіе проблемні пропюзироваїгия процсссов борьбьі с престушю-стью // Тр. Акад. МВД СССР «Методология й методика мрогіюзировапия в сферо борьбьі с прсступпостью». - М., 1989. - С. 36-37.
395