- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 6
маємо можливість констатувати виділення в особистості суспільне неприйнятного типу її типового різновиду — особистості, що має суспільне небезпечну спрямованість, тобто особистість суспільне небезпечного типу.
Категорія суспільної небезпечності піддавалася глибокому аналізу в науках кримінального права, кримінології, адміністративного права. Нині немає можливості детально на цьому зупинитися. Виділимо лише основні висновки, які обстоює автор Курсу. По-перше, суспільне небезпечними є не лише злочини (як багато років вважалося і виділялося як суттєва ознака злочину і злочинності), а й інші діяння, якщо вони спричиняють шкоду головним умовам життєдіяльності суспільства; до суспільне небезпечного типу належить й особистість осіб, які вчиняють ці діяння. По-друге, суспільна небезпечність визначається як за небезпекою вже спричиненої, завданої шкоди, так і за небезпекою (погрозою) ймовірного її спричинення у майбутньому. Через спрямовану у майбутнє ознаку суспільної небезпеки особистості визначається прогностична значимість цієї категорії, про що йтиметься далі. Разом з тим, слід підкреслити, що суспільна небезпека особистості визначається лише на підставі вчинення нею суспільне небезпечних діянь, у тому числі незлочиїших, але таких, які з високою мірою ймовірності можуть «перерости» у злочинні. Цим суттєвим застереженням оцінка прогностичної ознаки суспільної небезпечності відрізняється від визнання категорії «небезпечний стан» особи, наявність якого не завжди обґрунтовується її реальними діяльнісними суспільне небезпечними проявами.
Для визначення типу особистості, яка представляє для нас інтерес, тобто особистості злочинця, необхідно продовжити типо-логізацію особистості суспільне небезпечного типу. Зокрема провести її залежно від характеру та ступеня ймовірності прояву (реального чи передбачуваного) суспільної небезпечності особистості. Як бачимо, підставою цієї типологізації спрямованості особистості є вже не стільки сутність останньої (вона визначена як суспільно неприйнятна та суспільне небезпечна), скільки її прояв та ймовірність прояву. Тим самим цей рівень типологізації є перехідним від другого (сутнісного) до третього (за явищами). Типологізація, проваджувана за такою підставою, дає змогу
250
Теорія особи злочинця
виокремити в особистості суспільно небезпечного типу такі різновиди (підтипи) залежно від вияву спрямованості: некриміналь-ний, коли спрямованість особистості виявляється в антигромадських, але незлочинних, можливо адміністративно-караних проявах, що малоймовірно можуть перетворитися у кримінально-карані; передкримінальний з таким самим характером прояву, але з достатньою вірогідністю перетворення його у кримінальний; кримінальний — після вчинення злочину, підтвердженого вироком суду; посткримінальний — під час відбування покарання або після звільнення з установ виконання покарання (незалежно від зняття або погашення судимості) у разі вчинення нового умисного злочину, який є свідченням того, що суспільна небезпечність особистості не зменшилася порівняно з кримінальним різновидом, а навпаки зросла, перетворила останній у поглиблено-кримінальний. Кримінальний різновид особистості, що належить до суспільно небезпечного типу, сутнісно утворює тип особистості злочинця, а поглиблено кримінальний — злочинця-рецидивіста.
Нормативно-предметне уявлення про тип особистості злочинця отримуємо на третьому рівні соціальної типологізації особистості, яка проводиться за її діяннями, різними ознаками останніх. Однією з таких ознак є соціально-нормативна оцінка діянь. Беручи цю ознаку як підставу подальшої типологізації особистості з суспільно неприйнятною спрямованістю, що має асоціальний, антисуспільний та суспільно небезпечний різновиди, диференціюємо ЇЇ на такі типи: з аморальною поведінкою — особистість суспільно неприйнятної спрямованості аморального типу, з протиправною поведінкою — особистість такої самої спрямованості протиправного типу або коротко — особистість правопорушника, зі злочинною поведінкою — особистість злочинця.
Завершуючи соціальну типологізацію особистості з метою визначення типу особистості злочинця та його типових ознак, можна визначити, що особистість злочинця за своєю сутністю належить до типу особистості, яка має суспільно неприйнятну та антисуспільну спрямованість, та найчастіше до суспільно небезпечного підтипу цього типу особистості, а за своїм проявом (реальним або ймовірним) — до кримінального різновиду останнього. Таким чином, соціально-типовими ознаками особистості злочинця є
251