- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 7
їх усвідомлення; б) особливості характеру та темпераменту особи, рівень культури, інтереси, індивідуальний досвід; в) зміст, способи та тяжкість злочинної діяльності, до якої веде мотивація; г) характер самої ситуації, її учасників, відносин між ними, її параметри стосовно території і часу; ґ) предмет злочинного прояву та ін. Тобто ситуація має бути конкретно значущою саме для формування криміногенної мотивації певної спрямованості, формування мотиву стосовно вчинення якогось конкретного злочину, у певний час, за певних умов.
Передзлочинна ситуація може істотно вплинути на криміно генну мотивацію здебільшого тоді, коли вона актуалізує, тобто «викликає до дії» мотиви, що раніше вже визначалися у людини, вона створює додаткові умови для їхнього остаточного формуван ня і подальшої реалізації. Досвід показує, що ситуація у цей час майже не може бути випадковою. Особа, яка має суспільне небезпечну спрямованість, визначену як можливість злочинного способу задоволення своїх потреб, ніби шукає або використовує сприятливу ситуацію, в якій криміногенна мотивація остаточно конкретизується, мотив вчинення злочину опредмечується і стає можливим для реалізації. Тобто ситуація актуалізує мотив тим, що предмет його задоволення знаходиться у ній або залежить від неї.
Вплив конкретної життєвої ситуації на криміногенну орієн тацію та мотивацію часто визначається тим, що перша ніби пропо нує особі спосіб реалізації мотиваційної тенденції (домінуючих мотивів її спрямованості). Злочинний прояв стає способом вирішення певної проблеми, яку нагадала або створила конкретна життєва ситуація.
Слід відзначити, що криміногенний вплив ситуації можли вий лише стосовно особистості, яка «підготовлена» до нього си стемою своїх поглядів, ціннісних орієнтацій, провідних мотивів. Твердження про наявність ситуативних злочинців, злочинний прояв яких визначається ситуацією, е обґрунтованим лише щодо тих осіб, особистісні психологічні особливості яких обумовлюють її жорстку залежність від обставин ситуації, в яку вони потрапля ють і в якій вони діють певним чином («раб ситуації»).
Не лише ситуація, а зовнішнє середовище в цілому може спри чинити свій визначальний вплив, наразі криміногенний, якщо особа
306
Умови та механізм злочинного прояву
основним чином сформована в антисуспільному та соціальна небезпечному напрямі, коли криміногенний вплив середовища, у тому числі ситуації, лягає на підготовлений для нього ґрунт особистості.
§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
про вчинення злочину та реалізації злочинного наміру
Після того, як процес криміногеріної мотивації призводить до сформування певного мотиву та опредмечування його як мотиву вчинення конкретного злочину, особа визначає зміст необхідних для його реалізації дій. У цей час визначаються підготовчі і безпосередні дії, способи, засоби та форми їх вчинення. Оцінюється та окреслюється ситуація, що сприяла б досягненню поставленої мети і конкретного результату замисленого злочину. Визначаються перешкоди, які можуть виникнути на цьому шляху, та засоби їх усунення (нейтралізації) й інші питання, що мають обумовити рішення вчинити злочин та забезпечити планування його здійснення. Рішення і план вчинення злочину супроводять майже кожне з цих питань, і тому вони обґрунтовано виділені в окрему ланку механізму злочинного прояву.
Рішення може бути обмисленим або необмисленим, розгорнутим або згорнутим. Воно може визрівати тривалий час або сформуватися за секунди. Вчинення злочину — це не рядовий акт навіть для досвідченого злочинця. Вчинити його без попереднього плану, навіть елементарного, неможливо.
Прийняття рішення — це якісно новий етап та свідчення подальшого зростання суспільної небезпечності особи. На етапах формування антисуспільної спрямованості, її поглиблення у певній сфері суспільних відносин і навіть при визріванні криміногенної орієнтації та мотивації мова йде про деформації особистості загального характеру і переважно у вигляді тих чи інших роздумів, міркувань, думок. Стадія прийняття рішення — це перехід до дії, конкретної і реальної у своєму зовнішньому прояві.
Рішення про вчинення злочину займає центральне місце у механізмі останнього. У ньому, з одного боку, ніби підбивається підсумок усього минулого негативного розвитку особистості, впливу на нього безлічі об'єктивних та суб'єктивних чинників, із другого — це
307