Глава 4

діяльністю, пов'язаною з реалізацією злочинних намірів особи, а стадії вчинення злочину — це стадії злочинної діяльності, в якій можна виділити попередню (підготовка до злочину та замах на його вчинення), незакінчену та закінчену злочинну діяльність. Наводрілися окремі ознаки злочинної діяльності: тривалість, ціле­спрямованість дій, наявність прямого умислу. Проте ні у криміна­льно-правовій літературі, ні у практиці Верховного Суду СРСР, який використовував термін «злочинна діяльність», не зустріча­лися визначення цього поняття або пряме її ототожнення зі стадіями вчинення злочину.

Становище стосовно кримінально-правового визначення або хоча б характеристики категорії «злочинна діяльність» не зміни­лося у науці кримінального права і за часів незалежної України. Воно лишається таким самим навіть після того, як новий Кримінальний кодекс України (2001) значно розширив викори­стання категорії «злочинна діяльність». Якщо у Кодексі 1960 р. вона застосувалася лише один раз (ст. 208 — «Втягнення непо­внолітнього у злочинну діяльність»), то у новому Кодексі безпо­середньо вживається у семи статтях, ще у двох — термін «злочин­на» замінений її конкретним виявом (терористична — ст. 258, воєнізованого або збройного формування — ст. 260). У шести статтях (статті 143, 181, 202, 203, 205, 303) термін «діяльність» вживається без ознаки «злочинна», остання замінена іншою, але її здійснення визнається кримінальне караним, тобто злочинним. Крім того, у статтях 27, 209 вживається синонім — «злочинний шлях». Разом з тим поняття «злочинна діяльність» Кодекс не ви­значає. Так само не визначають це поняття та його співвідношен­ня з поняттями «злочин», «злочинне діяння», «злочинний вчинок» науково-практичні коментарі Кримінального кодексу України 2001р.

Розв'язання цих питань потребує глибокого різнобічного аналізу відповідних правових норм Кримінального кодексу України та тео­ретичних положень, на яких вони ґрунтуються, передусім фахівця­ми у галузі кримінального права. Автор Курсу не бере на себе таке завдання. Вважаю за можливе викласти лише результати деяких спостережень щодо змісту відповідних норм КК України та мірку­вань стосовно них, які є у науково-практичних коментарях до

144

Теорія злочинності

Кримінального кодексу України¹, з огляду на мету визначення по­няття злочинної діяльності як одного з проявів злочинності.

Відзначимо, по-перше, що при визначенні у ст. 2 КК України в якості підстави кримінальної відповідальності вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, перед­баченого Кодексом, цілком підставне не названі конкретні форми цього діяння, оскільки останні не впливають на наявність його суспільної небезпечності чи передбачення у Кодексі. Разом з тим, у Коментарі 2003, який визначає злочинну дію як вид злочинного діяння, стверджується, що вона «завжди є вчинком, виявом актив­ності особи»². Діяльність як вияв останньої тут не згадується. Більше того, у коментарі до ст. 11 КК України зазначено, що діян­ня у кримінально-правовому розумінні, застосованому у ст. 11, тоб­то у розумінні поняття злочину, визначення якого містить ця нор­ма, — «це вольова усвідомлена поведінка (вчинок) особи»³. Таким чином, злочинне діяння у розумінні злочину зведено лише до вчин­ку, який до того ототожнений з поведінкою.

Слід зазначити, що у Коментарі 2002 та Коментарі 2004 до ст. 2 КК України будь-які прояви та форми суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, у тому числі поняття «вчинок», «поведінка», цілком закономірно не згадуються. Вони з'являються у коментарях до ст. 11 КК України. При цьому Коментар 2002 об­межується лише вказівкою на дві форми діяння (дії та без­діяльність) та визначенням останніх як відповідно: активної та пасивної форм поведінки. У Коментарі 2004 подібній характерис­тиці двох форм злочинного діяння через активну та пасивну поведінку передує більш загальний висновок, згідно з яким без усяких застережень визначається, що злочин «є певною пове­дінкою, певним вчинком людини»⁴. Тим самим прояв людської

¹ Маються на увазі опубліковані в останній редакції: Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: 2-ге вид., псрероб. та допов. / Відп. ред. С. С. Яцснко. — К., 2002 (далі — Коментар 2002); Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: 3-тє вид., перероб. та допов. / За рсд. М. І. Мельника, М. І. Хавропюка. — К., 2003 (далі — Коментар 2003); Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар: 2-е вид., псрероб. та допов. / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — X., 2004 (далі - Коментар 2004).

² Коментар 2003. - С. 13.

³ Там само. — С. 42.

⁴ Коментар 2004. - С. 32. . . .., -

145