Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
309 к. курс сучасної Української кримінології 1 кн.doc
Скачиваний:
280
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
12.39 Mб
Скачать

Глава 6

прикладі. Так, особистість суспільне неприйнятного типу (суспіль­не неприйнятної спрямованості), що виділена на першому рівні ти-пологізації, під час типологізації на другому рівні, наприклад, за об'єктом, сферою такої спрямованості, дає змогу виокремити типи особистості суспільне неприйнятної спрямованості до таких об'єктів, як праця, суспільне корисна діяльність, культура, інші члени суспільства, моральні, правові норми. Виділені у цей спосіб типи особистості вказують сферу, в якій визначається дефіцит соціальної спрямованості, її суспільна неприйнятність. Таким буде, наприклад, тип особистості суспільне неприйнятної спрямованості до праці, або до інших членів суспільства, правових норм тощо.

Якщо цей самий тип особистості суспільне неприйнятної спря­мованості типологізувати на цьому ж другому рівні за іншою озна­кою, наприклад, інтенсивністю спрямованості, отримаємо типи особистості з пасивною, більш та менш активною суспільне неприйнятною спрямованістю. Типологізація за ознакою стійкості останньої визначить типи особистості зі стійкою та нестійкою суспільне неприйнятною спрямованістю. Особистість злочинця залежно від відповідних ознак її дозлочинної діяльності може на­лежати до кожного зі згаданих типів особистості суспільне непри­йнятної спрямованості, диференційованих за ознаками сфери спрямування, інтенсивності або стійкості останньої.

Особливе значення для розкриття суттєвого змісту особис­тості, яка нас цікавить (тобто злочинця), має типологізація на цьому другому рівні за ознакою міри (глибини) суспільне неприйнятної спрямованості. Ця міра визначається показниками виявлення останньої у вигляді реального діяльнісного ставлення, форми суспільної неприйнятності, обсягу шкоди, спричиненої цим ставленням (виявленням), суспільною значущістю предмета, до якого проявляється суспільне неприйнятне ставлення, та яко­му завдана шкода. Значущість у кінцевому підсумку визначається належністю об'єкта (предмета) до головних умов життєдіяль­ності. Цей різновид сутнісної типологізації вже, певною мірою, через реальне виявлення особистості взаємопов'язаний з типо-логізацією останньої за соціальним виявом сутності, тобто діяльністю, що, як далі побачимо, проводиться на третьому рівні. Під час типологізації за мірою (глибиною) суспільне неприйнят-

248

Теорія особи злочинця

ної спрямованості утворюються декілька типів особистості, які значно розрізняються.

Перший тип такої особистості відрізняється тим, що його суспільно неприйнятна спрямованість не є глибокою, виразною, тобто вона обумовлює поведінку, що не збігається з інтересами, нормами суспільства, як правило, моральними, але не має чітко виявленого негативного ставлення до нього та не спричиняє йому суттєвої шкоди. Тип особистості з таким різновидом її суспільно неприйнятної спрямованості отримав у літературі умовну назву асоціального1.

Другий різновид глибини суспільно неприйнятної спрямова­ності має місце, коли вона та спричинена нею поведінка не лише суперечать інтересам, нормам суспільства, але й завдають їм шко­ди. Проте остання не торкається головних умов суспільного буття, їй відповідає тип особистості, який, щоб відділити від асоціально­го, назвемо антисоціальним або антисуспільним. Тобто тут виділяється тип особистості, суспільно неприйнятна спрямо­ваність якої має за цією термінологією антисуспільну сутність.

Третій різновид типу особистості суспільно неприйнятної спря­мованості спричинює поведінку, свідомо спрямовану проти однієї або декількох головних умов суспільного буття та завдає їм суттєвої шкоди, що є для суспільства значно небезпечним. Звідси тип особистості цього різновиду спрямованості називають суспільно небезпечним. Зрозуміло, що спрямованість особистості суспільно небезпечного типу є безумовно суспільно неприйнят­ною, крайній різновид якої вона складає, а також антисуспільною з більш виразною антисуспільністю — суспільною небезпечністю. Особистість злочинця, пошук типу та змісту якої ведеться через цю типологізацію, взагалі може належати до будь-якого з названих трьох типів: з асоціальною, антисуспільною, суспільно небезпеч­ною спрямованістю. Проте через те, що це є особистість особи, що вчинила злочин, можна стверджувати, що за незначним винятком (вчинення злочину через необережність, в умовах крайньої необхідності тощо) вона має належати до суспільно небезпечного типу. Таким чином, за результатами другого рівня типологізації

1 Аптоііяп Ю. М. Об «асоциальиом» типе преступника // Тсорстичсскис проблеми учспия о личности преступника. — С. 61.

249

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]