- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 6 .....
відображає соціальну якість різних індивідів, те типове, яким особа представляється у соціальному відношенні.
Такій підхід, і це потрібно підкреслити, з одного боку дає змогу надати спрямованості властивість оцінки, показника особистості, з іншого — перетворює її у підставу соціальної типологізації останньої. «Спрямованість і тип, — писав відомий російський філософ-соціолог Г. Л. Смирнов, — характеристики особистості, пов'язані одна з одною найміцнішим чином. Спрямованість представляє саме той інтегративний показник, який дає змогу виявляти типові риси»1.
У значенні показника відповідності особистості суспільним інтересам та вимогам, у нормально соціалізованих осіб вона суспільне прийнятна. За дефектів соціального розвитку, які виявляються через суспільне пасивну або антисуспільну поведінку, спрямованість особистості зазвичай су спільно неприйнятна (антисоціальна). Нагадаємо, що термін «соціальний» тут вживається у значенні «пов'язаний із суспільством (соціумом)», а не як антитеза терміну «індивідуальний».
У кримінології категорія антисуспільної (антисоціальної) спрямованості давно вживається для узагальненої характеристики особистості злочинця, а також осіб, які вчиняють інші неправомірні або аморальні вчинки. Іноді вказувалося на те, що анти-суспільна спрямованість може бути критерієм типології особи злочинця, у тому числі провадженої з прогностичною метою (Ю. Д. Блувштейн, К. Є. Ігошев). У 80-х роках XX ст. автором Курсу була теоретично обґрунтована, методично забезпечена та практично здійсненна соціальна типологізація осіб із метою виокремлення та визначення типових ознак особистості особи, від якої ймовірно можна прогнозувати вчинення злочину, а також особистості злочинця2. Розглянемо детальніше процес такої типологізації особистості. При цьому за підставу диференціації візьмемо саме спрямованість особистості. Перед тим нагадаємо поняття типології, типового, типу особистості.
1 СмирповГ.А. Советский человек. Формироваїїиссоциалистическоготипаличности. — М., 1971.-С. 47.
2 ЗакалюкА. П. Проблеми социальпой типологии личности правопаруїнитсля й преступни- ка. - С. 5-23.
246
Теорія особи злочинця
Типове — це передусім не всяке загальне і подібне, а лише таке, що містить цілісну, системоутворюючу характеристику, відображує особливу загальну якість. Такою є типова ознака. Диференціація предметів за типовою ознакою називається типологізацією. Підставою будь-якої їх класифікації є будь-яка загальна для них ознака. Типологізація — особливий вид класифікації, підставою якої є лише типова ознака. Групи предметів, які утворюються внаслідок типологізації, мають певну систему, єдиний принцип утворення, єдину особливу якість, згідно з якою вони становлять свою окрему типову групу. Разом з тим, ця сукупність предметів, що іменується типом — не тотожність, а узагальнена ймовірнісна модель із загальними типовими рисами. Набір утворених у такий спосіб типів предметів складає їх типологію.
Виникає питання, в якій послідовності проводити типо-логізацію, щоб визначити тип особистості, яка нас цікавить, тобто особистості злочинця. Філософія вчить, що будь-який об'єкт реальної дійсності характеризується передусім своєю сутністю, її складовими; далі її явищем, тобто проявленням сутності зовні та їх діалектичною взаємодією. Звідси першим рівнем соціальної типологізації особистості за ознакою її спрямованості (як інтегрованої характеристики) слід визнати рівень диференціації особистості за сутністю, тобто за відповідністю відображення у її спрямованості соціальної сутності суспільства. За цією підставою особистість усіх членів суспільства поділяється на два великих типи — тип особистості із суспільна прийнятною спрямованістю та тип особистості із суспільна неприйнятною спрямованістю. Можна передбачити, що до останнього, а це покаже послідуюча типологізація, належатиме й особистість злочинця.
Другий рівень типологізації особистості пов'язаний з тим, що спрямованість особистості будь-якого типу, у тому числі суспільна неприйнятного, є неоднаковою за різними ознаками: об'єктом спрямованості, її інтенсивністю, стійкістю, глибиною. На цьому рівні типологізація також є сутнісною, але остання береться за певною конкретною ознакою виявлення. Результатом типологізації на цьому рівні є отримання комплексу різних наборів типів особистості, диференційованих за різними ознаками спрямованості у межах одного з типів першого рівня. Пояснимо це на
247