Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
309 к. курс сучасної Української кримінології 1 кн.doc
Скачиваний:
280
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
12.39 Mб
Скачать

Глава 3 '

хунки у відповідних розділах кримінології та науки кримінально­го права1.

Потребує розгляду у методологічному ракурсі ще одна близька до зазначеної вище проблема — розкриття системного зв'язку ор­ганізованої злочинної діяльності з великомасштабною корупцією та «відмиванням» коштів, отриманих злочинним шляхом. Насамперед потрібно визначити на теоретичному і прикладному рівнях струк­туру та механізми зв'язку «всередині» цього «зловісного трикут­ника». Основними серед них є:

  1. спрямування організованої злочинної діяльності, її злочин­ ного промислу за такими галузевими, територіальними, еко­ номічними орієнтирами, де об'єктивно існує можливість отримати максимальні прибутки та кошти;

  2. використання корупційних взаємозв'язків, як правило висо- корівневих та великомасштабних, для отримання можливості «про­ никнення» за згаданими орієнтирами та здобуття максимальних прибутків передусім легальним шляхом через допущення до прива­ тизації, привласнення, управління, експлуатації державної влас­ ності в інший спосіб, бюджетних коштів, забезпечення пільгового та іншого позаконкурентного становища у ринкових відносинах; укоріненню корупційної «вершини трикутника» сприяє те, що вка­ зані дії та відносини відповідних установ влади та високих поса­ довців, незважаючи на їхню явну суперечливість загальнодержав­ ним інтересам, суспільну небезпечність та виняткову шкідливість для економіки, її розвитку на ринкових засадах, досі залишаються поза увагою законодавців, не кваліфіковані в законі як корупційні та не тягнуть кримінальної відповідальності; наукові обґрунтування зазначених змін у законодавстві та у стратегії протидії великомас­ штабній корупції відстають від потреб рішучого призупинення корупційної корозії влади, яка продовжується і після зміни минуло­ го режиму, що свідчить про невідповідність, «короткозорість» мето­ дологічного забезпечення цього напряму кримінологічної науки;

1 ЗакалюкА. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і прак­тика). — 2001. — № 4. — С. 20; Закалюк А. Організована злочинна діяльність: Сутність і потреби нормативного визначення // Вісп. Акад. правових наук України. — 2002. — № 1. — С. 130.

116

Методологія і методи кримінологічної науки

3) створення сприятливих умов для «відмивання» коштів ор­ганізованої злочинності у легальний обіг, насамперед через вкла­дання їх як капіталу, у тому числі під виглядом іноземних інвес­тицій; зазначена «сприятливість» проявилася, зокрема, у тому, що в процесі законодавчого визначення в Україні основ запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочин­ним шляхом, було проігноровано (та й зараз ігнорується) концеп­туальне застереження кримінологів про органічне походження найбільш небезпечного відмивання від організованої злочинної діяльності, кошти та доходи якої насправді прагнуть відмити, бо без такої можливості ця діяльність втрачає сенс. Врахування того, що за відмиванням коштів стоїть організована злочинність, повин­но було концептуально проявитися в іншому розумінні його сут­ності, форм прояву, у визначенні системи та суб'єктів фінансового моніторингу, головне — у наділенні їх, передусім суб'єктів держав­ного моніторингу, реально незалежним статусом, такими правами, правовими засобами контролю, перевірки, зупинення підозрілих операцій, формами своєчасної та ділової взаємодії з правоохорон­ними органами, що були б адекватні силам і можливостям вкрай небезпечного супротивника, яким є організована злочинність1.

Існує ряд інших кримінологічних проблем, дослідження та розв'язання яких потребує удосконалення, а подекуди й розроб­лення нового методологічного забезпечення. До них слід віднести такі проблеми:

  • визначення понятійних категорій, стану, структури, а також стратегії, основних напрямів і засобів протидії транснаціональній злочинності, дослідження її походження і живлення, насамперед за рахунок національної організованої злочинності;

  • систематизація та додаткове отримання науково обґрунтова­ ної інформації про причини і умови вчинення злочинів, створення організаційних та інформаційно-технологічних умов і засобів для її докорінно кращого використання, передусім через проектування

1 Відповідні норми були передбачені у законопроекті, розробленому під керівництвом АПрН України ще в першому півріччі 2000 р. та схваленому Урядовим комітетом Кабміну. Але тодішній керівник ДПА знайшов владний засіб, щоб зупинити розгляд законопроекту па засіданні Уряду. Під час наступного псреопрацювання з проекту було виключено дійові засоби контролю та протидії і зрештою повністю змінена його спрямованість стосовно протидії організованій злочинності.

117

Глава З

та формування автоматизованих банків даних щодо показників динаміки криміногенних чинників різних категорій і видів зло­чинів та інших суспільне небезпечних правопорушень і спряму­вання запобіжної діяльності щодо тих чинників, у яких поши­рюється криміногенна дія;

— наукове переосмислення та обґрунтування за сучасних умов напрямів, форм та засобів запобігання злочинності; останні мають відповідати науково обґрунтованим кримінологічним прогнозам динаміки чинників злочинності та кримінологічної ситуації. Деякі методологічні положення, що визначають концептуальний підхід до опрацювання прогнозу згаданих явищ, його основні передумо­ви та чинники містяться у Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Безумовно, методологічні заса­ди кримінологічного прогнозування та здійснення на його основі діяльності щодо запобігання злочинності підлягають більш детальному розробленню, про що докладніше йтиметься у главі 9 Книги 1 Курсу.

Потребує уточнення та переосмислення низка методологічних положень у зв'язку з необхідністю більш глибокого розроблення на сучасному рівні проблем особи злочинця, детермінації та ме­ханізму її злочинних проявів. З огляду на те, що кримінологічна ситуація в Україні та в інших пострадянських країнах після розпа­ду Союзу РСР виразно підтвердила визначальну (що не означає лише єдину) роль соціально-економічних детермінантів більшості злочинних проявів, доцільно методологічно спрямувати вивчення впливу цих чинників на окремі соціальні групи, за різних умов, щодо окремих видів злочинів, насамперед корисливих та корисли­во-насильницьких. Слід дослідити зв'язок цих детермінантів із процесами несприятливого формування особи, передусім непо­внолітнього, юнацького віку, соціальне незайнятого та нереалізо­ваного у суспільному середовищі, а також з особливостями націо­нального менталітету, етнічною, релігійною, у тому числі кон­фесійною, належністю. Разом з тим мають бути використані нові політичні умови світоглядного плюралізму, обумовлений ними більш широкий дослідницький потенціал та останні досягнення наук про людину, зокрема біологічної науки, для комплексного вивчення психологічних та психофізіологічних детермінантів,

118

Методологія і методи кримінологічної науки

вроджених інстинктів, рефлексій, закодованих мотивацій та емоцій, інших генетичних та психічних індивідуальних особливо­стей особи злочинця, визначення їхнього справжнього детерміну­ючого впливу на різні можливості набуття особою соціального досвіду та культури, суспільного самоусвідомлення, адаптації у соціумі згідно з його стандартами, правилами, нормами, у тому числі тими, що містять кримінально-правову заборону, а також для розроблення відповідних профілактичних, корекційних, реабілітаційних рекомендацій. Одночасно у публікаціях слід забезпечити подання достатньої наукової аргументації для того, щоб чітко розрізняти висунення відповідних ідей у значенні гіпо­тез, які потребують дослідної експериментальної перевірки, від висновків, що ґрунтуються на репрезентативних наукових дослі­дженнях.

Методологічними завданнями є подолання відставання у розробленні теоретичних проблем від потреб науки і практики, приведення кримінологічних досліджень та викладання криміно­логії у відповідність з новим законодавством, у тому числі уніфі­кованим згідно з європейськими стандартами, піднесення розроб­лення методологічних засад кримінології на рівень розвитку загальносоціальних наук, передусім філософії, їхнє широке пред­ставницьке обговорення.

В удосконаленні методичного забезпечення кримінології не­обхідно розширити взаємодію з іншими науками, насамперед соціологією, психологією, кримінальним правом, педагогікою, правовою статистикою, прогностикою, математикою, одночасно забезпечити точність і вірогідність застосування методів інших на­ук. Методи дослідження інших наук мають сприйматися зважено, очевидно, лише до того конкретного об'єкта, який є спільним предметом пізнання з відповідною наукою, та у тих конкретних цілях, які ставить перед собою кримінологія.

Потрібно сприяти розвитку спільних досліджень з представни­ками інших наук з проблем, що потребують їхньої участі. Разом з тим необхідно усвідомлювати, що така наукова співпраця не є «інтеграцією» кримінології в ці науки, бо кримінологічна наука має свій предмет та свої цілі. З концептуальних позицій має роз­глядатися та підвищуватися представництво кримінології та

119

Глава З

результатів кримінологічних досліджень у визначенні державної політики запобігання та протидії злочинності в Україні.

Методологічним та загалом стратегічним завданням криміно­логічної науки в Україні на початку XXI ст. є забезпечення суспільного визнання потреби у кримінології, зокрема необ­хідності врахування кримінологічних обґрунтувань під час визна­чення шляхів і засобів розв'язання проблем подальшого розвитку держави і права, законодавства, практики його застосування, управління діяльністю у галузі запобігання та протидії злочин­ності, подолання у ній збочень та викривлень, пов'язаних з режи­мом Л. Д. Кучми, удосконалення сфери правоохорони, захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, викорис­тання для цього у кримінологічній практиці можливостей демо­кратизації, розвитку громадянського суспільства, що задекларо­вані новою владою.

Значним стимулом для розвитку кримінологічної та всієї юри­дичної науки, удосконалення їхньої методологічної та методичної основ мала б стати рішуча зміна ідеології та практичного ставлен­ня державних інституцій до використання надбань науки, резуль­татів наукових, зокрема кримінологічних, розроблень. У нас немає нестачі декларацій та загальних вказівок вищих органів влади з цього приводу. Проте урядові чиновники, керівники багатьох пра­воохоронних органів не сприймають цих вказівок. У попередні роки вчених, зокрема кримінологів, значно рідше залучали до опрацювання проектів державних програм, планів, урядових заходів, розроблення проектів законодавчих актів, а у разі залу­чення продовжували здебільшого ігнорувати пропозиції на­уковців, найчастіше з мотивів так званої «практичної недоціль­ності», відсутності фінансових ресурсів тощо. Практика ігнору­вання наукової думки не відповідає сучасним цивілізаційним потребам наукового забезпечення діяльності державного апарату, системи правоохорони і має бути не на словах, а на ділі припинена вищими керівними інстанціями. Будемо сподіватися, що нова вла­да нарешті з розумінням поставиться до цього. Одночасно має бути вирішена на державному рівні у методологічному, норматив­ному, методичному та організаційному відношенні проблема впро­вадження наукових розробок, у тому числі з кримінологічної тема-

120

Методологія і методи кримінологічної науки

тики. Потрібна чітка система їхнього розгляду, фахової оцінки, визначення порядку реалізації аж до впровадження у практичну діяльність.

Рекомендована література

1. Селіванов В. М. Право і влада суверенної України. — К., 2002.

2. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. // Інформ. бюлетень Координаційного бюро з проблем кримі­ нології Академії правових наук України. — 2002. — № 5.

3. ЗакалюкА. П. Методологічні проблеми в Концепції розвитку криміно-

логічної науки в Україні на початку XXI ст. // Методологічні пробле­ми правової науки: Матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 13-14 груд. 2002 р.). - X., 2003. - С. 290-292.

4. Даньшин І. М. Методологія і методи кримінологічної науки // Методо-

логічні проблеми правової науки: Матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 13-14 груд. 2002 р.). - X., 2003. - С. 292-295.

5. Закалюк А. П. Актуальні методологічні проблеми української криміно-

логічної науки // Вісн. Акад. правових наук України. — 2003. — № 2-3. - С. 633-656.

6. Проблеми методології сучасного правознавства // Матеріали міжнар.

наук.-теорет. конф. (Київ, 9-Ю жовт. 1996 р.). - К., 1997. - С. 19-22.

  1. Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Аванесова. — 3-є изд. — М., 2005.

  2. Паниотто В. Й., Максименко В. С. Количественнне методьі в социоло-

гических исследованиях. — К., 1982.

9. Чурилов Я. Я. Проектирование вьіборочного социологического иссле- дования. — К., 1986.

121

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]