- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 5
соціальної типовості, соціальної абстракції. У такому вигляді вони виявляються як соціальні причини і умови злочинності в цілому,
а на рівні ще вищого узагальнення і абстракції — як соціальні передумови не лише злочинності, а й інших негативних суспільних явищ, окремим різновидом яких є злочинність. На цих найвищих суспільних рівнях детермінанти поступово втрачають свої безпосередні і навіть опосередковані причинні та обумовлюючі функції, які замінюються корелятивними та іншими детермінаційними зв'язками.
Між індивідуально-психологічним змістом безпосереднього спричинення конкретного злочину та соціальною детермінацією його та злочинності в цілому немає суперечності. Вони не повинні протиставлятися, як це інколи відбувається1. Потрібно узяти до уваги, що мова йде про детермінацію злочину на різних її рівнях: індивідуальному та соціальному. Першому, де злочинне діяння не може бути безпосереднім наслідком нічого іншого, як певного негативного суспільне небезпечного індивідуально-психологічного комплексу особи, який породжує ЇЇ діяння. Вищому — суспільному, де детермінація набуває соціального характеру, є відображенням певних соціальних негараздів і суперечностей, які через трансформацію на багатьох рівнях суспільних відносин та суспільної свідомості зрештою опосередковано позначаються на формуванні індивідуально-психологічного комплексу особи, який продукує конкретний злочин.
Іноді у значенні передумов соціальних причин злочинності пропонується термін «джерела злочинності». Зазначається, що причини злочинності щодо них є вторинними, виробленими з цих джерел2. Термінологічне розмаїття, як відомо, багатомірне. Проте термін повинен оптимально відображати сутність предмета, наразі його функціональну сутність у системі детермінації. У цьому відношенні термін «соціальні передумови», стосовно злочинності відображає ті суспільні елементи, які мають з нею ще не спричинюючий, а лише корелятивний зв'язок (співвідношення, залеж-
1 Хавропюк М. Перспективи розвитку Загальної частини Кримінального кодексу України // Юрид. вісн. України. — 2006. — № 16.
2 Кримипология: Учсб. / Под ред. Г. А. Авапссова. — 3-є изд., персраб. й доп. — М., 2005. — С. 204.
198
Теорія детермінації злочинності
ності). Разом з тим вони сприяють і частково впливають на формування, становлення та укорінення суспільних процесів, явищ, тенденцій, суперечностей тощо, які вже мають із злочинністю спричинюючий, хоч і не безпосередній, зв'язок, тобто у системі ЇЇ детермінації відіграють роль соціальних причин вищого рівня (порядку). Термін «джерела злочинності» такого змістовного навантаження не має ні щодо їх місця у системі її детермінації, ні щодо їх природи (походження): соціального чи біологічного.
Слід мати на увазі, що антисуспільна спрямованість особистості, яка є безпосередньою причиною злочинного прояву, так само як і інші суспільні явища, спричинюється та обумовлюється, навіть безпосередньо, не однією, а багатьма причинами та умовами різного характеру. Серед них детермінанти економічного, матеріального, політичного, правового, етичного, духовного та іншого характеру. Кожний з них має окремий («свій») ланцюг причинності та обумовлення, на якому вибудовуються окремі ланки і детермінуючі комплекси другого, третього, наступних порядків. Останні здебільшого взаємодіють з елементами ланок та комплексів інших ланцюгів обумовлення, а інколи одночасно є елементами різних ланок і комплексів, різних ланцюгів обумовлення. Викладене можна схематично уявити у вигляді кореневої системи дерева. Злочинний прояв — це видима, надземна частина дерева. Відразу під нею знаходяться основні відростки коріння детермінації прояву. Кожен із них — це окремий ланцюг детермінації прояву зі своїми ланками детермінації. Від кожної ланки відходять детермінанти, утворюючи свої комплекси. Корінці комплексів одного відростка сполучаються та зрощуються з такими самими корінцями інших відростків, створюючи разом кореневу систему детермінації певного злочину. Елементи кореневих систем детермінації окремих злочинних проявів за своєю дією та походженням можуть бути узагальнені. У такий спосіб може бути отримано уявлення про коріння, що продукує та обумовлює зростання подібних дерев, тобто злочинності та її різновидів.
Звичайно, окреслене — це лише подібна схема. Вона не залишиться схемою, якщо через дослідження та аналіз детермінації злочинних проявів певного виду будуть визначені конкретні за змістом детермінанти — явища, процеси, дії, прояви тощо, що обу-
199