Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
309 к. курс сучасної Української кримінології 1 кн.doc
Скачиваний:
355
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
12.39 Mб
Скачать

Глава 4

капіталістичному суспільству. Наявність злочинності в країні Рад пояснювали залишками минулого у свідомості людей або шкідли­вим впливом на них буржуазного оточення. Спочатку згаданими чинниками пояснювали лише злочинні діяння. Підсумком цих на-працювань може слугувати стаття «Злочин», опублікована у пер­шому виданні «Большой Советской Знциклопедии», яке вийшло у 1940 р. У ній було зазначено: «В дійсності злочин виник тільки на тому етапі розвитку суспільства, коли з'явилася приватна власність, класи і держава, і має виразно класовий характер». Тут же доводилося, що з перемогою соціалізму зникнуть соціальні причини, які викликають різні соціальні відхилення, включаючи злочинність1. Надалі інструментом реалізації названої ідео­логічної конструкції стало поняття злочинності.

Не випадково після відновлення в Радянському Союзі у кінці 50-х — на початку 60-х років XX ст. наукового кримінологічного дослідження злочинності визначенню останньої був наданий густозабарвлений соціальний, ідеологічний зміст. Так, уже в пер­шому підручнику з кримінології, виданому у 1966 р., у визначенні поняття злочинності було фактично повторено довоєнну ідео­логічну конструкцію: «соціальне та історично обумовлене явище», яке виникло за умов експлуататорського ладу, досягає найвищого рівня під час капіталізму, а у процесі розвитку соціалістичного суспільства підриваються основні соціальні корені злочинності, проте ще зберігаються деякі причини та умови, що сприяють вчи­ненню злочинів2. Поряд із цим визначенням, яке фактично роз­кривало не поняття злочинності (її предметну сутність), а містило політико-ідеологічне трактування її походження та природи, зазначалося, що «злочинність включає у себе всю сукупність кон­кретних злочинів, вчинених у певний період часу у цьому суспільстві, але не є простою сумою цих злочинів»3. Невдовзі Н. Ф. Кузнєцова запропонувала об'єднане «комплексне» поняття злочинності, визначаючи, що це є «відносно масове історично-мінливе соціальне, яке має кримінально-правовий характер,

1 Большая совстская знциклопсдия. — М., 1940. — Т. 46. — С. 764.

2 Криминологш. - М, 1966. - С. 53-54.

3 Там само. — С. 55.

130

Теорія злочинності

явище класового суспільства, що складається з усієї сукупності злочинів, вчинених у певній державі у певний період»; при цьому «між усіма ознаками і властивостями злочинності (далі зазначено: масовість, класовість, історична мінливість, соціально-правовий зміст. — Авт.) існує діалектична єдність»1. Отже, тут поєднано соціально-ідеологічне ставлення до природи злочинності з її сукупнісно-статистичною предметністю у вигляді маси конкрет­них злочинів, що визначаються правовими ознаками. Цю сукупність конкретних кримінально-правових діянь конкретних осіб названо «соціальним явищем» з огляду на те, що на загально­суспільному рівні вони мають спільні соціальні чинники, які їх обумовлюють.

Згадане об'єднане «соціально-статистичне» визначення вия­вилося досить сталим. Протягом декількох десятиліть воно по­вторювалося у союзних підручниках та курсах з кримінології, на­водилося у працях багатьох відомих фахівців (І. І. Карпець, 1969; О. М. Яковлєв, 1971; М. О. Стручков, 1979; П. І. Гришаєв, 1967, 1977; А. І. Долгова, 1997, 2000 та ін.). Разом з тим усвідомлюва­лося, що «визнання злочинності як соціального явища пов'язане з визнанням її обумовленості соціальними умовами»2. Деякі ав­тори (У. С. Джекебаєв, Г. А. Аванесов та ін.), беручи до уваги соціальне обумовлюючу складову «об'єднаного» поняття зло­чинності, намагалися довести відносну самостійність останньої як соціального явища, її об'єктивну соціальну реальність, вважа­ли, що в «об'єднаних» визначеннях «не досить чітко виявлені специфіка та діалектика злочинності саме як соціального явища»3.

Інші автори — прихильники «статистичного» підходу, визнаю­чи соціальну природу злочинності, обмежували її предметне по­няття сукупністю всіх злочинів, вчинених у певному місці у пев­ний час, та сукупністю злочинців, винних у вчиненні злочинів (В. М. Коган, 1977). Більше того, ці дослідники визначали, що

1 КузпецоваН. Ф. Зазнач, праця. - С. 173-174.

2 Яковлєв А. М. Престумность й социальиая психология. — М., 1971. — С. 40.

' ПапкратовВ. В. Прсстуипость// Попитая советской криминологиии. — М., 1985.— С. 11, 14.

131

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]