- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 5
ти діяльність щодо запобігання дії криміногенних чинників. Потрібні невідкладні заходи стосовно налагодження на державному рівні системи зазначеної діяльності. Для цього передусім необхідно організувати набуття кримінологічних знань, насамперед щодо детермінантів злочинності та діяльності стосовно запобігання їхній дії. Навчання кримінологічним знанням має, у першу чергу, охопити працівників органів державної влади і місцевого самоврядування, правоохоронних та контролюючих органів з тим, щоб прищепити їм вміння предметно організовувати на всіх рівнях діяльність щодо запобігання дії детермінантів злочинних проявів, розуміння її виняткової суспільної значущості. Відомості стосовно конкретних детермінантів окремих видів злочинів містяться у відповідних главах Книги 2 Курсу, де розглядається кримінологічна інформація щодо цих різновидів злочинності.
Рекомендована література
Кузиецова Н. Ф. Проблеми криминологической детерминации. — М., 1984.
Антоняп Ю. М. Криминология. Избр. лекции. — М., 2004.
Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Аванесова. — Изд. 3-є, перераб. й доп. - М., 2005.
Бафия Е. Проблеми криминологии. — М., 1983.
Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI століття // Інформ. бюлетень Координаційного бюро з криміно логічних проблем Акад. правових наук України. — 2002. — № 5.
Кримінологія. Загальна та Особлива частини / За ред. І. М. Даньши- на. - X., 2003.
Ярмиш Н. Н. Теоретические проблеми причишго-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). — Харьков, 2003.
Закалюк А. П. Удосконалення законодавчого забезпечення суспільних перетворень в Україні засобами кримінологічної науки // Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук. конф. (Харків, 24-25 трав. 2005 р.). — X., 2005.
232
Глава 6 Теорія особи злочинця
£ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
Під час розгляду процесів детермінації і спричинення злочинності та її проявів постійно відзначалася активна, можна сказати провідна, роль у цих процесах особи, її свідомості, ставлення до суспільних явищ, відносин, зокрема унормованих мораллю та правом. Підкреслювалося, що безпосередньою причиною вчинення злочинів та існування злочинності в цілому є на індивідуальному рівні негативні антисуспільні риси свідомості та психології окремої особи, а на загальносоціальному рівні — суспільної свідомості, передусім її соціально-психологічної складової. Звідси зрозумілий інтерес та потреба кримінології визначити ці негативні риси, властивості свідомості та ЇЇ носія-особи, типологічні особливості особи, яка вчинила злочин, інакше кажучи — злочинця.
Для розуміння цих питань необхідно, як і у будь-якому дослідженні, спочатку визначитися з термінами, зокрема з поняттям «особа» і його співвідношенням з пов'язаними поняттями «людина», «індивід», та, у разі потреби, висвітлення поряд із поняттям «особа» окремого поняття «особистість».
Поняття «людина» у цьому ряді є первинним. Воно застосовується передусім для узагальненого позначення людини як представника людської популяції в цілому, вищого прояву живої природи та тваринного світу. Головними відмінностями людини від інших представників тваринного світу є мислення, здатність розуміти самого себе та навколишній світ (свідомість) та свідома активність, передусім діяльнісна, у пізнанні останнього та його
233