- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 6
його спрямування визначаються якимось іншим чинником, що інтегровано відображає зміст особистості та визначає її мотивацію і діяльність.
Часто якостями інтегративної характеристики особистості наділяють соціальні установки особи. Не маючи можливості тут детально аналізувати цікаву категорію установки, зазначимо лише коротко: вона була обґрунтована грузинською школою психологів (Д. Н. Узнадзе) для характеристики психологічного механізму імпульсивної дії до початку свідомого регулювання діяльності.-Згодом наявність установки була перенесена і на вольове рішення, але уже в якості продукту осмислення, емоційного ставлення людини до акту рішення. Таким чином, у кінцевому результаті елемент неусвідомленого стану став компонентом, до того визначальним, у сфері складної соціальної детермінації. Були пропозиції розуміти соціальну установку як особистісну, що має функцію та механізм соціальної (ціннісної) орієнтації, яка характеризує особистість повністю, інтегруючи та синтезуючи увесь її життєвий і духовний світ1. Але на це резонно зауважували, якщо мова йде про соціальну ціннісну орієнтацію особи, то навіщо її називати терміном «установка», через що ускладнюється розуміння сутності процесу.
Слід відзначити, що система ціннісних орієнтацій нерідко наділялася здатністю бути домінуючим показником особистості. Навіть пропонувалося (О. Р. Ратінов) першоджерелом соціальної активності людини, «ядром особистості» вважати таку властивість останньої, як ціннісність. Ціннісною орієнтацією звичайно називають своєрідне для кожної особи оцінювання предметів та явищ навколишнього світу з точки зору їх цінності, потреби для цієї особи. Система ціннісних орієнтацій — це їх сталий, що має єдину тенденцію для певної особи, комплекс соціальних оцінок навколишніх предметів, явищ, умов, людей. Вважаємо, що система ціннісних орієнтацій дійсно може бути визнана якісною інтегрованою характеристикою змісту особистості. Проте зміст ціннісних орієнтацій, образно кажучи, стержнева тенденція, що визначає їх
1 Волков Б. С. Кримипологичсекос исслсдонанис личности престуїшика в советском праве // Теорстичсские проблеми учення о личпости престуїшика. — С. 41.
244
Теорія особи злочинця
систему, бере початок не у них самих і не сама по собі. Це здійснюється під впливом інших визначальних елементів, у тому числі здебільшого тих, які належать до структури особистості. Поясненню цих визначальних елементів допомагає розуміння зв'язку ціннісних орієнтацій зі спрямованістю особистості1. Остання є психологічною категорією. Вона виступає як змістовна основа, підґрунтя системи ціннісних орієнтацій особистості та визначальна ланка у зв'язці «спрямованість — ціннісні орієнтації». Проте слід мати на увазі, що система ціннісних орієнтацій особи залежить не лише від спрямованості особи, але й від численних факторів макро- та мікросередовища, умов індивідуального буття, інших індивідуальних, у тому числі деяких біопсихічних та фізичних особливостей особи.
Нинішнє уявлення про спрямованість особистості складалося не зразу. Спочатку ЇЇ сприймали лише як категорію психологічного механізму. Згодом поширили й на соціальні умови та результати соціалізації. Потім прийшло визнання, що спрямованість, насамперед, відображає етичну специфічність особистості, синтезує моральні погляди, почуття і волю. Зрештою склалося розуміння, що вона визначає лінію поведінки особи, складає осо-бистісне кредо, цілісний зміст особистості, включаючи її загальну налаштованість, світогляд, моральні принципи і навіть політичні погляди. Показником змісту спрямованості особистості особи слугує ставлення до головних умов суспільного буття, до яких відносяться економічні, політичні, інші суспільні, у тому числі моральні, правові, релігійні інститути, принципи, норми, які узагальнено представляють суспільство і становище у ньому (статус) особи. На наш погляд, таке суспільно-змістове інтегративне уявлення про спрямованість особистості цілком закономірне. Воно розкриває не лише «домінуючі відносини» (В. М. М'ясищев) особистості, а й те, як вони вписуються у пануючі та пріоритетні для відповідного суспільства тенденції, оцінки, відносини, наскільки зміст особистості відповідає системі суспільних відносин, установлень, норм. Звідси випливає розуміння типової властивості самого поняття «особистість». Воно
1 Анаиьев Б. Г. Чсловск как предмет ІІозІІапия. — Л., 1968. — С. ЗОЇ.
245