- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
повинно складати уявлення, хоча б за зовнішніми, здебільшого статистичними показниками, про злочинність у внутрішньо-якісному відношенні. Структура злочинності визначається за методом порівняння, згідно з яким зіставляються кількісні та якісні показники класифікованих певним чином (за певною підставою) окремих видів і категорій злочинів, осіб, які їх вчинили, ознак цих об'єктів спостереження. Через порівняння визначається показник (питома вага у відсотках) окремої виділеної структурної групи певного виду злочинів щодо загальної величини злочинності. Питома вага (П. в.) вимірюється за звичайною формулою вирахування відсотку:
З х 100% П.в.=—*- ,де
О
З — кількість злочинів певного виду, певної структурної групи, З — загальна кількість злочинів, рівень злочинності.
У кримінології поширена думка, що структуру злочинності можна побудувати за будь-якою ознакою злочину або особи, що його вчинила, і тим самим отримати характеристику видів злочинів з огляду на цю ознаку, наприклад, питому вагу групових злочинів, рецидиву тощо. Але це характеристика якості злочинів лише з однієї сторони, що відповідає ознаці, яка вибрана як підстава структуризації і порівняння. Отримання комплексної змістовної кількісно-якісної характеристики щодо складу злочинності значною мірою залежить від мети її структурування, визначення критерію (підстави) проведення останнього та вибору ознаки злочину або особи, що його вчинила, яка відповідає визначеній підставі. Залежно від мети структурування розрізняють декілька різновидів структури злочинності.
Найпростішою з них є так звана статистична структура злочинності, яка відображає показники щодо кількості (питомої ваги) зареєстрованих на певній території за певний час злочинів, розподілених за визначеними у статистичній формі їх видами і категоріями, а також про чисельність осіб, які їх вчинили, диференційованих подібним чином. Фактично це відтворена статистична форма реєстрації злочинності, яка крім кількісних показ-
162
Теорія злочинності
ників складових частин останньої, що дають уявлення про їх співвідношення, не містить жодної інформації про якісні ознаки злочинності і тому фактично не може виконувати функціональну роль структури останньої. Між тим за традицією, що тягнеться з радянських часів, і у наш час статистичний розподіл зареєстрованих злочинів інколи подають у підручниках та спеціальних кримінологічних виданнях як структуру злочинності1.
Більше якісних характеристик злочинності містить кримінально-правова структура злочинності, яку утворюють через диференціацію злочинів за будь-якою кваліфікуючою ознакою складу злочину. Підставою для неї може бути вік, осудність, повторність притягнення до кримінальної відповідальності суб'єкта злочину; суспільна значущість об'єкта посягання; індивідуальний чи груповий спосіб діяння, у тому числі вид співучасті; форма вини та інші ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, спосіб його вчинення, зокрема застосування насильства, жорстокості тощо. Класифікація злочинів, проведена за будь-якою з названих підстав, суттєво розкриває їхню кримінально-правову характеристику, може сприяти удосконаленню кримінального законодавства та практики його застосування.
Більш складною за змістом та способами отримання є кримінологічна структура злочинності. Структуризація злочинності в кримінологічних інтересах, яку часто називають класифікацією, має, передусім, відповідати призначенню кримінології — створювати наукове знання та обґрунтування з метою визначення кримінологічне значущих чинників та удосконалення запобіжного впливу на них з метою запобігання відповідному виду злочинів та злочинності загалом. Однак статистична інформація, яка здебільшого є джерелом структурування злочинів, як правило, не дає безпосереднього уявлення про кримінологічне значущі чинники та їх кримінологічний потенціал.
Через таку відмінність кримінологічного структурування злочинності та фактичну неможливість одержати кримінологічне значущу інформацію безпосередньо із статистичних джерел, в кримінології, зокрема українській, було запропоновано кілька
' Кримінологія. Загальна і Особлива частина / За рсд. І. М. ДаІІьшипа. — С. 40; КальмапА. Г., Христич Й. А. Словарь кріїмиїюлопічсскнх й статмстичсских тсрминов. — Харькои, 2001. — С. 81.
163