- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 1
боку, виділяють її як наукову галузь, а з іншого — відрізняють цілісний загальнонауковий феномен кримінології з усіма названими атрибутами від складових комплексів наукових знань (наукової інформації), якими є закономірності, вчення, загальні та окремі теорії. Винесення останніх на один рівень з наукою, науковою галуззю суперечить основам наукознавства. Виділені «нові кримінології» не мають самостійного, відокремленого від загальної кримінології предмета, а навпаки — їх предмет є складовою останньої. Не мають вони будь-яких окремих функцій, методологій, наукових методів та засобів здобуття наукової інформації, які б відрізнялися за суттю від «єдиної» кримінології. Як видно з обґрунтувань «нововведень», іменування вчень та теорій «кримінологіями» не додає нового наукового знання, яке б вимагало виокремлення його в самостійну наукову галузь. Автори «нововведень», напевно, забули, що кримінологія є наукою про злочинність, а не про закон, засоби масової інформації, зброю, інші засоби тощо, з якими пов'язують виділення нових «кримінологій». Піднесення результатів вивчення тієї чи іншої проблеми до рівня не лише нового слова в науці, а й до «нової» науки, очевидно, має задовольняти амбіції дослідника, проте вони ведуть до розмивання цілісної науки кримінології і лише шкодять їй. Дивно, що ці тенденції не викликають критичного ставлення з боку провідних російських та українських кримінологів.
Структура кримінологічних знань та уявлень про них має визначатися, насамперед, за наступними критеріями (підставами):
належність до предмета кримінології;
місце в структурі злочинності та в структурі характеристики осіб, які вчиняють злочини;
належність до системи детермінації, передусім системи спри чинення злочинності, окремих її видів та індивідуальних злочин них проявів;
місце в системі діяльності щодо запобігання злочинності, а також її окремих видів, індивідуальних злочинних проявів.
Класифікація знань за названими підставами утворює кілька відповідних структурних груп.
У першій структурній групі класифікуються кримінологічні знання щодо теоретичного розуміння феномену злочинності та ок-
32
Поняття, предмет і система кримінології
ремого злочинного прояву, зокрема його механізму, особи злочинця, теорії детермінації та спричинення злочинності й окремого злочину, теоретичних засад кримінологічного прогнозування та планування, теорії запобігання злочинності, теоретичних обґрунтувань зв'язку останньої з алкоголізмом, наркотизмом, іншими «фоновими явищами», віктимною поведінкою, а також щодо методології та методів кримінологічних досліджень. Тут же містяться (можливо, на першому місці) відомості стосовно історії розвитку теоретичних знань щодо елементів першої групи, яка охоплює знання щодо відповідних теорій, вчень, закономірностей кримінології та загалом слугує структуризації знань у їх загальнотеоретичній основі.
У другій структурній групі класифікуються узагальнені кримінологічні знання стосовно кожного різновиду структури злочинності, у тому числі диференційовані за територіальною (регіональною), часовою, видовою, галузевою, мотиваційною ознакою, за способом і засобами вчинення злочину, а також щодо структури особи злочинця, в тому числі відповідного виду (підвиду) злочинності.
У третій структурній групі класифікуються узагальнені кримінологічні знання, включаючи із споріднених наук щодо процесів спричинення і загалом детермінації злочинності, окремих її видів і злочинних проявів. Тут структуризуються знання та уявлення про них щодо окремих елементів, механізмів, зв'язків, залежностей названих процесів, окремих явищ, фактів, подій, проявів людської активності тощо, які виконують роль соціальних передумов, або причин і умов, або інших детермінантів злочинності, її видів (підвидів), індивідуальних злочинних проявів. Ця група знань має давати оптимальне уявлення щодо конкретних об'єктів та відповідних напрямів і безпосередніх цілей діяльності стосовно запобігання злочинності. Зміст цих знань має постійно оновлюватися згідно з результатами кримінологічних досліджень.
У четвертій структурній групі на підставі та відповідно до інформації третьої структурної групи класифікуються деталізовані знання стосовно планування, організації та здійснення діяльності щодо запобігання злочинності, видів (підвидів) останньої, індивідуальних злочинних проявів, включаючи знання стосовно напрямів, суб'єктів, характеру, форм, методів, засобів цієї діяльності.
2 7-223 33