Глава 1

боку, виділяють її як наукову галузь, а з іншого — відрізняють цілісний загальнонауковий феномен кримінології з усіма названи­ми атрибутами від складових комплексів наукових знань (науко­вої інформації), якими є закономірності, вчення, загальні та окремі теорії. Винесення останніх на один рівень з наукою, науко­вою галуззю суперечить основам наукознавства. Виділені «нові кримінології» не мають самостійного, відокремленого від загаль­ної кримінології предмета, а навпаки — їх предмет є складовою останньої. Не мають вони будь-яких окремих функцій, методо­логій, наукових методів та засобів здобуття наукової інформації, які б відрізнялися за суттю від «єдиної» кримінології. Як видно з обґрунтувань «нововведень», іменування вчень та теорій «кримінологіями» не додає нового наукового знання, яке б вима­гало виокремлення його в самостійну наукову галузь. Автори «нововведень», напевно, забули, що кримінологія є наукою про злочинність, а не про закон, засоби масової інформації, зброю, інші засоби тощо, з якими пов'язують виділення нових «кримінологій». Піднесення результатів вивчення тієї чи іншої проблеми до рівня не лише нового слова в науці, а й до «нової» науки, очевидно, має задовольняти амбіції дослідника, проте вони ведуть до розмиван­ня цілісної науки кримінології і лише шкодять їй. Дивно, що ці тенденції не викликають критичного ставлення з боку провідних російських та українських кримінологів.

Структура кримінологічних знань та уявлень про них має виз­начатися, насамперед, за наступними критеріями (підставами):

1. належність до предмета кримінології;

2. місце в структурі злочинності та в структурі характеристики осіб, які вчиняють злочини;

3. належність до системи детермінації, передусім системи спри­ чинення злочинності, окремих її видів та індивідуальних злочин­ них проявів;

4. місце в системі діяльності щодо запобігання злочинності, а також її окремих видів, індивідуальних злочинних проявів.

Класифікація знань за названими підставами утворює кілька відповідних структурних груп.

У першій структурній групі класифікуються кримінологічні знання щодо теоретичного розуміння феномену злочинності та ок-

32

Поняття, предмет і система кримінології

ремого злочинного прояву, зокрема його механізму, особи злочин­ця, теорії детермінації та спричинення злочинності й окремого злочину, теоретичних засад кримінологічного прогнозування та планування, теорії запобігання злочинності, теоретичних обґрун­тувань зв'язку останньої з алкоголізмом, наркотизмом, іншими «фоновими явищами», віктимною поведінкою, а також щодо мето­дології та методів кримінологічних досліджень. Тут же містяться (можливо, на першому місці) відомості стосовно історії розвитку теоретичних знань щодо елементів першої групи, яка охоплює знання щодо відповідних теорій, вчень, закономірностей криміно­логії та загалом слугує структуризації знань у їх загальнотеоре­тичній основі.

У другій структурній групі класифікуються узагальнені кримі­нологічні знання стосовно кожного різновиду структури злочин­ності, у тому числі диференційовані за територіальною (регіональ­ною), часовою, видовою, галузевою, мотиваційною ознакою, за спо­собом і засобами вчинення злочину, а також щодо структури особи злочинця, в тому числі відповідного виду (підвиду) злочинності.

У третій структурній групі класифікуються узагальнені кримі­нологічні знання, включаючи із споріднених наук щодо процесів спричинення і загалом детермінації злочинності, окремих її видів і злочинних проявів. Тут структуризуються знання та уявлення про них щодо окремих елементів, механізмів, зв'язків, залежностей на­званих процесів, окремих явищ, фактів, подій, проявів людської активності тощо, які виконують роль соціальних передумов, або причин і умов, або інших детермінантів злочинності, її видів (підвидів), індивідуальних злочинних проявів. Ця група знань має давати оптимальне уявлення щодо конкретних об'єктів та відповідних напрямів і безпосередніх цілей діяльності стосовно запобігання злочинності. Зміст цих знань має постійно оновлюва­тися згідно з результатами кримінологічних досліджень.

У четвертій структурній групі на підставі та відповідно до інфор­мації третьої структурної групи класифікуються деталізовані знан­ня стосовно планування, організації та здійснення діяльності щодо запобігання злочинності, видів (підвидів) останньої, індивідуаль­них злочинних проявів, включаючи знання стосовно напрямів, суб'єктів, характеру, форм, методів, засобів цієї діяльності.

2 7-223 33