- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
по собі. Насправді ці прояви є людськими, «рукотворними», мають місце лише як вияви активності людей. У цьому їхня предметність, що має бути відображена у сутнісному понятті їх сукупного феномену.
Серед виявів людської активності поряд із суспільне прийнятними, що відповідають інтересам суспільства в цілому, наприклад пізнання, творчість, патріотизм та ін., є також суспільне неприйнятні, що суперечать загальнолюдським (війна, забруднення природного середовища) або загальносуспільним інтересам (моральна розпуста, наркоманія, злочинність та ін.). Ці вияви і є тією «соціальною патологією», яка існує у суспільному житті, суперечить його інтересам, а проявляється через суспільне неприятну активність певної частини людей — членів суспільства.
Активність належить до найбільш загальних філософських категорій, що характеризують сутність живих істот, у тому числі предметну сутність «людського буття» (Аристотель) та суспільний прояв людини, яка мислить. Ця категорія у суспільному значенні відображає найбільш загальні властивості вияву та закони розвитку людської спільноти. Існує багато рівнів та дифе-ренціацій людської активності. Серед них є поділ на внутрішню (мислительна, творча) та зовнішню. Остання виявляється, як правило, в якості діяльнісної активності і, в свою чергу, за формою може бути одиничною та масовою, індивідуальною та суспільною. Сучасна філософія характеризує соціальну активність як предметний вияв суспільного життя, людського феномену соціуму.
Суспільна активність диференціюється за оцінками, що існують у суспільстві, у тому числі моральними, на окремі види, залежно від її спрямованості, загальнолюдської цінності. Наприклад, відомий польський психолог Ю. Козелецький, розглядаючи активність особи у суспільстві, поділяв її на геростратівську та прометеївську. Відомо, що і Герострат, і Прометей відрізнялися високою активністю, проте її зміст і спрямованість мали зовсім різну суспільну оцінку, з якою обидва вони дійшли до наших днів як яскраві образи корисного та шкідливого для людства1.
1 Козелецкий Ю. Человск ммогомсрньій. — К., 1991. — С. 15.
136
Теорія злочинності
Оскільки суспільна активність — це, як правило, прояв діяльності конкретних осіб або їх об'єднань, можна провести типо-логізацію цього різновиду активності за аналогією з соціальною типологією особи1. При цьому за послідовної поетапної (рівневої) типологізації (від сутності, її якісних характеристик до проявів у явищах) можна виділити такі типи суспільної активності:
суспільне прийнятний та суспільне неприйнятний;
спрямований у певну сферу життєдіяльності суспільства, на приклад у сферу праці, культури, економіки, взаємовідносин між людьми, у тому числі регульованих нормами моралі, права; при цьому виявляється ставлення певного типу людської активності до цих норм;
пасивний, менш чи більш активний, стійкий, мінливий тощо.
Тип суспільне неприйнятної активності за її глибиною на наступному етапі (рівні) типологізації диференціюється на типи асоціальної, антисуспільної, суспільне небезпечної активності. За правовою оцінкою конкретних проявів тип суспільне небезпечної активності поділяється на типи протиправної (некриміналь-ної), передкримінальної (за кримінологічним прогнозом) та кримінальної (під час вчинення злочину) активності.
Зазначені типологічні характеристики та інші ознаки кримінальної активності можуть слугувати визначенню на рівні соціуму предметної сутності злочинності. У цьому значенні остання є соціальним феноменом суспільного життя у вигляді неприйнятної та небезпечної для суспільства кримінальної активності частини його членів.
Може виникнути питання щодо належності до кримінальної активності злочинних діянь, що вчиняються у виді бездіяльності. Адже кримінальна активність, що становить серцевину сутності злочинності, належить до діяльнісного різновиду активності. Впевнені, що на це питання слід відповідати ствердно. У кримінальному праві давно визнано, що бездіяльнісність не означає відсутність діяння. Бездіяльнісність — це пасивна форма діяння, яка виявляється у тому, що особа не виконує певних дій, які вона
Про основи соціальної типологізації особи див. докладніше: Закалюк А. П. Проблеми типологии личпости правопарушителя й преступпика // ПроблсмьІ изучения личпости правонарушитсля. - М., 1984. - С. 9-17.
137