- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 5
ня. Зі значною мірою ймовірності слід припустити, що гроші вимушено добувалися у не зовсім легальний та навіть кримінальний спосіб. Зовсім не мали коштів для забезпеченння мінімальних потреб, передусім у харчуванні, 6,3 % домогосподарств, а це 2,5 млн населення. Понад три чверті сімей (77,5 %) свідомо віднесли себе до бідних, у тому числі 90,9 % пенсіонерів (2,8 млн осіб). Згадаємо, що у «Посланні Президента України до Верховної Ради України
р.» до бідних було віднесено лише 27-28 % населення. Голо вною причиною незадовільного рівня життя, незважаючи на підвищення реальних доходів, переважна більшість опитуваних вважали непомірно високі ціни на продукти та товари першої не обхідності. Більше половини (57 %) вказали, що не очікують у
р. покращання матеріального достатку, а 13,7 % прогнозували його погіршення, що насправді й підтвердилося.
Ще гірше матеріальне та загалом соціальне становище, загрозливе своїми потенційно-криміногенними наслідками, склалося у селах через непродумане, безвідповідальне, а можливо, й навмисно шкідливе для суспільних інтересів його реформування на ринкових засадах. Останнє, безумовно, було потрібно. Світовий досвід вчить, що це тривалий, багатоаспектний та різноформатний процес, особливо складний і болісний після десятків років панування соціалістичних колективних виробництв на базі колгоспно-кооперативної, а фактично державної власності, які багато в чому забезпечувалися підтримкою держави. Завдяки останній колгоспно-радгоспне виробництво було на високому рівні індустріалізоване, механізоване та електрифіковане. За кошти колгоспів і радгоспів, значною мірою компенсовані державою, була збудована та утримувана більш-менш сучасна соціально-побутова та культурно-освітня інфраструктури села, які забезпечували весь уклад його життя. Усі ці реалії мали бути враховані під час ринкового реформування села.
Проте з усього комплексу проблем була фактично виділена одна — зміни форми власності на землю, при цьому не лише номінальне, а й фактично через подрібнення величезних масивів товарної землі, що вимагала колективного машинного обробітку, на дрібні паї. Приватизація або інша форма колективного використання величезного майна колгоспів і радгоспів не була організо-
222
Теорія детермінації злочинності
вана. Держава, насамперед її вищі органи влади, загалом усунулися від цих процесів, обмежившись указами Президента із земельних питань. Останні приймалися та реалізовувалися поспіхом. Колективні сільськогосподарські підприємства, що прийшли на зміну колгоспам і радгоспам, продовжували господарювати у тих самих формах та не стали перехідною ланкою колективного, а певний час і державного обслуговування індивідуальних господарств машинами, приміщеннями, іншою технікою, реманентом тощо. Через те, що матеріально-технічну базу колгоспів і радгоспів неможливо було приватизувати в індивідуальному порядку, вона тривалий час не діяла, перебувала у безгосподарному стані, а після ліквідації КСП стала нічиєю, розбазарювалася, а подекуди через пошкодження втратила свою виробничу та загалом економічну придатність. Значна частина селян не мала можливості самотужки обробити свій пай землі, а фермерські господарства не могли забезпечити всіх бажаючих роботою. Не секрет, що у колгоспах та радгоспах, як правило, завжди був надлишок робочої сили, зайнятість якого забезпечувалася низькопродуктивною ручною працею, що давала мізерні заробітки, які компенсувалися наділенням присадибної ділянки, польового городу, пасовища тощо. З ліквідацією колективних господарств зайнятість населення найманою працею різко впала, а з нею і можливість хоч на який-небудь заробіток. Прийшло масове безробіття, відсутність засобів елементарного матеріального забезпечення в одних, вкрай низькі заробітки в інших (у січні — червні 2005 р. вдвоє нижчі середнього рівня). Став масовим відтік найпродуктивнішої робочої сили з села, особливо молоді.
Соціально-культурна база без підтримки держави швидко занедбала, значною мірою ліквідована, особливо медичні, дошкільні заклади, малочисельні школи, бібліотеки, клуби. На їхньому місці виросли численні торгові точки з продажу спиртних напоїв та супутніх до них продуктів. Поширились алкоголізм, наркоманія, крадіжки, розукомплектування електромереж та іншої металопро-дукції на брухт. Особливо безперспективним та криміногенно-небезпечним стало становище молоді. Це і є реальний соціальний та кримінологічний результат реформування на селі, за який всю
223