Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

Корпоративні норми можуть набувати правового характеру, коли видаються сумісні акти державних органів і громадських об'єднань. Це зазвичай сумісні акти органів держави і профспілок.

Корпоративні норми комерційних об'єднань (корпорацій, асоці­ацій, консорціумів, концернів та інших об'єднань) розробляються органами управління цих організацій. Предметом їх упорядкування є відносини, що свідомо не врегульовані державою через недоцільність або неможливість такого регулювання. Як правило, корпоративни­ми нормами регулюються лише ті відносини, що стосуються основи життя колективу (використання фінансів, установлення умов праці, заохочення працівників, порядок застосування заходів відповідаль­ності; відносини між працівниками корпорації і кредиторами, праців­никами корпорації і клієнтами тощо), тобто трудові й організаційно-управлінські.

Незважаючи на те, що корпоративні норми комерційних об'єднань діють усередині певної організації, як і норми громадських об'єднань, між ними є відмінності у забезпеченні. Норми комерційних об'єднань породжують права і обов'язки, забезпечені юридичним механізмом державних органів (їх можна захистити в судовому порядку і за допо­могою інших заходів державного впливу), тоді як норми громадських організацій такого забезпечення не мають.

§ 6. Норма права, її ознаки

Норма права - це загальнообов'язкове правило поведінки, сфор­моване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене (встановлене чи санк­ціоноване) і гарантоване державою як правозначущий спосіб регулю­вання суспільних відносин. Зазначимо, що природні права людини, якщо вони не закріплені у формах права (тобто формально не визна­чені), є також чинними правом і підлягають забезпеченню державою так само, як і інші норми права.

Ознаки норми права.

Соціальні:

  1. за внутрішнім змістом є зразком відносин, що складаються в суспільстві відповідно до об'єктивно існуючої соціально визнаної справедливої міри свободи і рівності;

  2. є правилом поведінки (належної, дозволеної"), що впоряд­ковує відносини між людьми, коригує їх зв'язки, надає їм компромісно-комунікативного характеру;

  1. витікає з природних невідчужуваних прав і свобод людини, неза-

лежно від того, чи вони закріплені в конституції і законах, чи ні. Юридичні:

1) виступає як правозначущий спосіб регулювання конкретних суспільних відносин - вводить нове правило, фіксує найти- повіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні від- носини з метою подолання конфліктів, недоведення до них; відтіняє, підкреслює кількісну і якісну сторони правомірної поведінки (її вид і міру);

2) має загальний (неперсоніфікований) характер - без зазначення

конкретного адресата, поширюється на всіх, хто стає учасни­ком відносин, регульованих нормою; розрахована на багато­кратність застосування за певних життєвих обставин;

3) є обов'язковою для учасників правового спілкування, на яких

вона розрахована; слугує керівництвом до дії, не підлягає обговоренню з огляду на доцільність;

4) зовнішньо виражається в особливих формах - фіксується у вигляді приписів у нормативно-правових актах, нормативно- правових договорах, правових звичаях, правових прецедентах та ін.; чітко визначає права і обов'язки учасників правовідно-

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]