^ '/ Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції

Поділ влади треба сприймати як загальний принцип, а не як твердий регулятор у процесі реформування державної влади України.

§ 9. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції

Законодавча влада-це галузь державної влади, делегована народом своїм представникам у парламенті, що надає їм виключне право прийма­ти закони. Органи законодавчої влади, як правило (але не завжди), є виборними і мають різні назви: Верховна Рада, Державна Дума, Конгрес, Сейм, Фолькетинг, Альтинг. Парламенти можуть бути двопалатні як у федеративних (США, Росія), так і в унітарних державах (Велика Брита­нія, Франція), і однопалатні (Ізраїль, Нова Зеландія, Україна).

Парламент - єдиний представницький орган народу і єдиний законодавчий орган, який цілком або частково створює інші вищі органи держави, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політи­ки держави і бере участь у її здійсненні, контролює діяльність інших вищих органів і посадових осіб.

(рункції парламенту:

• представницька - реалізується через обов'язок представляти інтереси народу, його різні шари за допомогою депутатського корпусу (постанови парламенту як представницького органу мають політичний характер);

• законодавча - реалізується через право видавати закони (основна діяльність, що мас юридичний характер);

• фінансова - реалізується через право приймати рішення з фінансових питань (щорічно затверджувати бюджет країни);

• установча - реалізується через право брати участь у форму­ванні вищих виконавчих, а також судових органів;

• контрольна - реалізується через право здійснювати контроль за діяльністю уряду, інших вищих органів і посадових осіб;

• політична - реалізується через право визначати основи вну­трішньої і зовнішньої політики і через обов'язок брати участь у її здійсненні.

Виконавча влада - галузь державної влади, що володіє правом безпосередньо управляти країною, виконувати закони та інші норма­тивні акти, ухвалені законодавчою владою.

¹⁷ У Німеччині пропозиція парламенту про оголошення недовіри уряду має містити прізвище нового прем'єра.

¹⁸ На жаль, внесення змін до Конституції України "законом 2222" від 08.12.2004 р. призвело до розбалансування влади.

Носієм виконавчої влади у масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється конституцією і законодавством. Здебіль­шого уряд має офіційну назву - Рада чи Кабінет міністрів. Напри­клад, у Швейцарії - це Федеративна Рада, в Італії - Рада Міністрів, у Японії - Кабінет. Очолює уряд його голова. Як правило, це прем'єр-міністр (наприклад, у Франції) або голова Ради Міністрів (Італія), канцлер (Німеччина), державний міністр (Норвегія). У президент­ських республіках (США), де такої посади немає, головою уряду (адміністрація президента) є безпосередньо президент.

В Україні вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який очолює прем'єр-міністр. Систему виконавчої влади в Україні, крім Кабінету Міністрів, становлять центральні органи вико­навчої влади - міністерства, державні комітети, інші відомства, місце­ві (обласні і районні) державні адміністрації.

Виконавча влада здійснюється головним чином через держав­не управління і грунтується на ієрархічних відносинах, підпорядко­ваності. Виконавча влада, будучи відповідальною перед законодав­чою владою, підзвітною і підконтрольною їй, не вичерпується одним тільки "виконанням законів" (виконавською діяльністю). Вона також покликана відпрацьовувати шляхи і способи реалізації законів та інших законодавчих актів, займатися поточним управлінням, видава­ти з усіх питань своєї компетенції нормативно-правові акти (постано­ви та ін.), що мають підзаконний характер. Таке підзаконне регулю­вання суспільних відносин є розпорядчою діяльністю уряду.

Основні функції органів виконавчої влади:

• виконавська — безпосереднє виконання нормативних припи­сів правових актів, прийнятих органами законодавчої влади. Особливим видом виконавської діяльності є адміністра­тивні (управлінські) послуги - публічно-правова виконавсько-зобов'язальна діяльність органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, спрямована на юридичне оформлення умов, встановлених законодавством, які є необхідними для належної реалізації прав і законних інтере­сів фізичних і юридичних осіб, котрі звертаються до них з цією метою (реєстрація, ліцензування, сертифікація тощо);

• розпорядча - здійснення управління шляхом видання підза-конних (управлінських) актів і виконання організаційних дій (відповідних розпоряджень)

і) <). Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої, судової влади та їх функції

Виконавча влада діє безперервно і скрізь на території держа­ви (на відміну від законодавчої і судової влади), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армією, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливої узурпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органа­ми. Тут важливими є діючі механізми "стримувань і противаг" як з боку законодавчої (через розвинене законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).

Судова влада - незалежна галузь державної влади, що володіє виключним правом здійснювати правосуддя і ухвалювати рішення в процесі судочинства.

Судочинство - це процесуальна форма здійснення правосуддя; установлений законом порядок розгляду і вирішення справ судами; правова форма реалізації судової влади. В Україні судочинство здій­снюється судами загальної юрисдикції і спеціалізованими судами (господарськими, адміністративними) на основі норм процесуально­го права. Судочинство Конституційного Суду і судів загальної юрис­дикції є роздільним. Конституційний Суд - єдиний орган конститу­ційної юрисдикції в Україні.

Юрисдикція судів в Україні поширюється на всі правові відноси­ни, що виникають у державі.

Основні функції судової влади:

• охоронна (профілактична) - охорона прав і свобод людини, винесення окремих ухвал щодо виявлення судом порушень прав громадян;

• правосуддя (захисна) - захист прав і свобод людини у разі їх порушення, відновлення порушених прав, притягнення пра­вопорушників до юридичної відповідальності;

• контрольна - стримування інших галузей влади в межах права за допомогою судового контролю;

• конституційного нагляду - нагляд за додержанням конститу­ційної законності, тобто за відповідністю Конституції норма­тивних актів держави (Конституційний Суд).

Правосуддя (від лат. justitia) - форма захисту права судовою владою, що виражається в розгляді і вирішенні цивільних, криміналь­них, адміністративних справ, а також економічних спорів з метою охорони прав і законних інтересів громадян, організацій, суспільства