договорів) над національним - передбачає, що при їх роз­біжності застосовуються норми міжнародного права (дого­вору). Цей принцип приймається державами або в законо­давчому порядку, або на практиці. Так, у США міжнародний договір, як і Конституцію і закони держави, що видані на її виконання, віднесено до вищих законів країни. У конститу­ціях ряду країн (Німеччини, Греції, Болгарії, Іспанії, Киргиз­стану, РФ, Литви, Вірменії та ін.) визначено міжнародні дого­вори як складову частину правової системи (або права, або законодавства). Пріоритет міжнародного права перед націо­нальним правом супроводжується відповідальністю держави за виконання міжнародно-правових норм і рішень;

2) принцип пріоритету національного права над міжнарод- ним - передбачає, що при розбіжності норм міжнародного і національного права застосовуються норми національного права, оскільки міжнародне право розцінюється як поєднання міжнароднародно-правових норм різних держав. Вважа- ється, що норми міжнародного права застосовуються у тому випадку, якщо вони не суперечать національному праву;

3) принцип дуалізму - передбачає взаємодію обох систем права

(національного і міжнародного), оскільки грунтується на визнанні їх наявності. Нині є діючим принцип пріоритету міжнародного права (догово­ру) над національним, якщо його норми визнані державою в законо­давчому порядку. Перевагою перед національними законами володі­ють ті міжнародні договори, котрі в установленому законом порядку ратифіковані й опубліковані.

Норми міжнародного права в національному праві реалізуються через такі системи:

1) система інкорпорації (прямий спосіб) - включення в націо­нальну систему права правил міжнародного договору в силу акта ратифікації або іншого виду прийняття договору та без­посереднє застосування норм міжнародного права держав­ними органами, насамперед судами, а також посадовими осо­бами та громадянами. Ця система характерна для РФ, США, Франції і Німеччини, оскільки на території цих держав норми міжнародного права мають пряму дію. Систему інкорпорації називають ще прямою трансформацією або включенням;

2. система трансформації (опосередкований спосіб) - спо­сіб вираження згоди держави на обов'язковість для неї між­народного договору, коли на його основі видається націо­нальний нормативний акт, який більш-менш відтворює зміст договору. Сама по собі норма міжнародного права не наді­ляє особу правами, тільки норми внутрішнього законодав­ства дають можливість особі здійснювати права і обов'язки, гарантовані державою у зв'язку з укладеною нею міжнарод­ною угодою. Ця система діє у Великій Британії та інших кра­їнах загального права;

3. змішана система - поєднує і систему трансформації, і сис­тему інкорпорації.

Зовсім не принципово, який спосіб введення норм міжнародно­го права в національне право (система трансформації чи система інкорпорації) прийнятий за основу державою. Головним є те, щоб міжнародно-правові норми знаходили висвітлення в правовій системі держави і мали пріоритет над її внутрішніми правовими нормами у разі колізії (зіткнення) з ними.

Принципи співвідношення права ЄС і національного права:

• пріоритет права ЄС над національним;

• пряма дія права ЄС на території держав-членів.

§ 7. Система законодавства: поняття і ознаки

Система законодавства - цілісний і погоджений комплекс законо­давчих актів, у яких окремі нормативні приписи розподілені залеж­но від предмета регулювання по галузях та інститутах законодавства.

Ознаки системи законодавства:

1. визначальний елемент більшої за обсягом правової системи, спосіб надання юридичного значення нормам права;

2. має два рівня будови - вертикальну (ієрархічну, супідрядну) і

горизонтальну (рівнозначну);

3. слугує формою існування права, виражає норми права через приписи, що містяться в статтях нормативно-правового акта;

4. має структуру - інститути та галузі законодавства.

Система законодавства - багатогранне суб'єктивно-об'єктивне утворення зі складною структурою. Основна роль у ній належить норма-