покладання обов'язку платити податки, відбувати військову пови­нність). Здійснюється за допомогою зобов 'язувальних норм, які спри­чиняють правовідносини активного типу.

Охоронна (попереджувальна) - це функція установлення і гаран­тування державою профілактичних і запобіжних заходів, порядку їх покладання і виконання, що мають на меті усунення (витіснен­ня) шкідливих, небажаних для суспільства відносин, їх обмеження, та охорону позитивних. Охоронно-обмежувальний (попереджаль­ний) вплив права здійснюється за наявності конфліктів, спорів про право, не доведених до правопорушення, і спрямований на охорону суб'єктивних прав та забезпечення соціальної справедливості. Охоро­на функція виражається у фізичному і психічному примусі, іноді винятково у психічному (переконанні), нерідко потребує обвинуваль­ної діяльності (привід, арешт майна, затримання як підозрюваного).

Захисна (відбудовна) - це функція установлення і гарантування державою засобів юридичного впливу, пов'язаного із спричиненням шкоди суб'єктам права, посяганням на їх правовий стан і "захис­ною" реалізацією права - спрямованістю на захист суб'єктивних прав. Захисний вплив права виявляється за наявності правопору­шення, вчиненні шкоди суб'єктам права; іноді виражається у засто­суванні примусових заходів (фізичного примусу - позбавлення волі особи, котра вчинила злочин) і, як правило, потребує оборонної діяльності, діяльності з побудови, відновлення, порушених прав і інтересів, правового стану (поновлення на роботі чи посаді незакон­но звільненого працівника; сплата аліментів; захист особи від необ­грунтованого обвинувачення, осуду, обмеження її прав і свобод; самозахист прав тощо).

На рівні суб'єктів права слід розмежовувати поняття "охорона" і "захист". Іноді один і той самий орган наділений правом охоро­ни і захисту. Так, суд чи інший юрисдикційний орган, а також його уповноважена посадова особа мають право (правомочність) не тільки захищати суб'єктів права, але й охороняти їх за допомогою установ­лених законом заходів правового впливу. Адвокати, а також фізич­ні, посадові і юридичні особи, котрі не наділені законом юрисдикцій-ними повноваженнями, не мають права займатися "охороною". Вони можуть здійснювати тільки правовий "захист". Правоохоронні орга­ни, їх посадові особи наділені правами (правомочностями) охорони і захисту прав і свобод суб'єктів права. Отже, охоронна і захисна функ-

ції права не дублюють одна одну, але вони взаємопов'язані і витіка­ють одна з одної, бо немає об'єктів, які б тільки охоронялися чи тіль­ки захищалися.

§ 7. Принципи права

Принципи права (від лат. principium - основа, засада) -основоположні загальноприйняті норми-ідеї (вихідні начала), що виражають сутність права, закономірності його розвитку і мають найвищий авторитет, тобто є незаперечними вимогами, що висуваються до учасників суспільних відносин з метою встановлення соціального компромісу і порядку.

Ознаки принципів права:

1. мають найвищий авторитет, набувають значення загальних правил поведінки, загальнообов'язковості;

2. об'єктивно зумовлені соціальним середовищем, характером суспільних відносин (економічних, політичних, культурно-ідеологічних тощо) і мають зворотний на них вплив;

3) є ідеологічним витвором, результатом розвитку правової свідомості суспільства, передусім співтовариства юристів, і водночас спрямовані на сприяння зростанню правосвідомості суспільства, його культури;

4. є історико-практичними за походженням (їх творить епоха, факти і події, що переходять в юридичні факти і суб'єктивні права, сформована практика людей, їх потреби й інтереси, суспільні відносини) і універсальними за невизначеністю строку існування (у них різний "життєвий цикл"; чимало їх існує з часів античності);

5. є ідейною основою для об'єктивного права, концентровано виражають закономірності його розвитку, сутність і соціальне призначення; описують (конкретизують) установлене право, вносять однаковість у систему правових норм;

6) надають злагодженості усьому механізмові правового регулювання, виступають орієнтирами формування та вдосконалення правової, системи, слугують її каркасом, опорою, відображають об'єктивно існуючі зв'язки між елементами правової системи та соціальної системи; усувають суперечності, що виникають між ними; зумовлюють напрями нормотворчої, правозастосовної та інших форм правової діяльності;