2. Комітет міністрів Ради Європи, що здійснює функції нагляду за виконанням остаточних постанов Європейського суду, складаєть­ся з міністрів зарубіжних країн-членів РЄ,

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожний громадянин має право після використання всіх національних засобів правового захис­ту звертатися по захист своїх прав і свобод до відповідних міжнарод­них судових установ чи до відповідних органів міжнародних органі­зацій, членом або учасником яких є Україна.

Розділ 4.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ЙОГО ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА І ДЕРЖАВА

§ 1. Поняття, ознаки і структура громадянського суспільства

Слід розрізняти поняття "суспільство" і "громадянське суспіль­ство", "держава" і "суспільство". Держава виділилася із суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. У міру розвитку суспільства, перехо­ду його від нижчого ступеня політичної зрілості до вищого змінюєть­ся і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократич­ною (у ній забезпечуються народовладдя, економічна свобода, свобо­да особи), а з формуванням громадянського суспільства утверджуєть­ся політична система суспільства, зміцнюється державна влада.

Що таке суспільство? Суспільством можна назвати спільно­ту людей, яка створюється на засадах взаємних інтересів і співпраці. Щоправда, не будь-яка сукупність людей, об'єднаних загальними інтер­есами, є суспільством. Студентів в аудиторії або глядачів у театрі також поєднує спільний інтерес, але це не суспільство, бо воно не є простою сукупністю індивідів.

Суспільство - це соціальна система, система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, спожи-

⁵ Статутна форма цієї міжнародної структури (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Статути Комісії і Суду, Процедурні правила роботи Комі­сії і Суду) має прецедентний зміст. Це пояснюється тим, що Європейський Суд має право офіційного тлумачення Конвенції: при розгляді конкретних справ він може керуватися не первісними намірами держав періоду підготовки Конвенції, а тими завданнями, які можуть і повинні вирішуватися в сучасному суспільстві, відповідно до прав і свобод, закріплених у Конвенції.

самоврядування (знизу, а не конструюванням зверху за нака­зом держави) та регулювання внутрішніх відносин відпо­відно до корпоративних норм, які створює кожний з них;

4) взаємодія громадських об'єднань як вільних і рівноправних партнерів, що перебувають у відносинах конкуренції і солі- дарності;

5) задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів людини

та її добровільних об'єднань завдяки громадській співпраці, що відбувається поза безпосереднім втручанням держави;

6) діяльність автономних осіб і їх об'єднань у межах різних соці-

альних норм та принципів - моральних, релігійних, звичає­вих, передусім правових;

7) виступає носієм принципу верховенства права і безпосеред- нім середовищем формування норм права в результаті багато- разового повторення одних і тих самих суспільних відносин, що вимагають формального упорядкування, тобто виробляє стандарт поведінки у межах фактичних відносин, а завдяки визнанню його державою цей соціальний стандарт дово- диться до статусу юридичного, стає нормою права;

8) забезпечує самоорганізацію і структурування населення в народ - цілісний і повновладний суб'єкт права завдяки комп- лексу комунікативних правових інститутів;

9) слугує соціальним джерелом формування правової держави. Структура громадянського суспільство є складною. Вона

охоплює економічні сфери та інститути (приватна власність, вільна праця, підприємництво); організацію і діяльність об'єднань грома­дян (громадських союзів, політичних партій, профспілок, творчих асоціацій, релігійних громад, соціальних рухів тощо), що добровіль­но сформувалися; сферу освіти, виховання, науки, культури, сім'ї, систему засобів масової інформації тощо.

Головним суб'єктом громадянського суспільства є автономна особа:

• суб'єкт, що усвідомлює себе вільним членом суспільства згідно

з розумінням свободи, прийнятому в цьому суспільстві;

• суб'єкт, вільний економічно, - наділений економічними пра-

вами і свободами, у тому числі правом приватної власності ("суб'єкт-власник"), і має право вибору форм і видів трудової діяльності, зокрема підприємницької;

Громадянське суспільство передбачає наявність численних неза­лежних (прибуткових і неприбуткових) інститутів, що діють у межах права і служать бар'єром для встановлення монопольної влади держави.

Церква (релігійні організації: релігійні громади, управлін­ня і центри, монастирі, релігійні братства тощо) відокремлена від держави, є своєрідним елементом громадянського суспільства. Вона не втручається в справи держави, а займається лише питаннями, пов'язаними із задоволенням релігійних потреб громадян; служить їм духовною і моральною опорою; перебуває в партнерських відно­синах з державою. Можна сказати, що існує триланкове співвідно­шення: релігійні інститути (організації) - держава - громадянське суспільство, у якому визнається автономність один одного, підтри­мується взаємна повага і взаємодія.

Сім'я відіграє головну роль у громадянському суспільстві. У п. З ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 p., зазначено: "Сім'я є природним і осно­вним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави".

Об'єднання громадян неприбуткові (політичні партії, профспіл­ки та ін.) і прибуткові (комерційні організації: банки, страхові компа­нії, підприємства, господарські товариства та ін.) посідають особли­ве місце в структурі громадянського суспільства: вони дають можли­вість людям спільно вирішувати загальні проблеми, задовольняти свої потреби, захищати інтереси у сферах політики, економіки, куль­тури, громадського життя, бізнесу. Вони здатні протистояти необ­грунтованому втручанню в громадське життя державних інститутів.

Засоби масової інформації (преса, радіо, телебачення) - неза­лежні засоби виробництва і широкого поширення новин, інформації і розваг. Вони сприяють формуванню суспільної згоди, залученню людей до участі в суспільному житті, стимулюють розвиток грома­дянської позиції.

Місцеве самоврядування (територіальні громади, органи місце­вого самоврядування, органи самоорганізації населення) здійсню­ється добровільно, на засадах самоорганізації, управління на місцях, розвиває ініціативу громадян, залучає їх до самодіяльності, само­стійного вирішення питань місцевого значення в межах конституції і законів держави.