Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тдп.скакун.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
3.15 Mб
Скачать

Для застосування засобів державного примусу поза юридичною відповідальністю встановлення вини та наявності протиправної пове­дінки не є обов'язковими.

§2. Принципи юридичної відповідальності

Принципи юридичної відповідальності - основоположні загаль­ноприйняті норми - ідеї найвищого авторитету імперативного характе­ру, які ставляться як незаперечні вимоги, що пред'являються до діяль­ності компетентних органів стосовно застосування санкцій правових норм до правопорушників з метою забезпечення правового порядку. Ці принципи є різновидом міжгалузевих принципів права, відображають його глибинні стійкі закономірні зв'язки.

Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:

1) законності - полягає в тому, що юридична відповідальність

настає: за наявності складу правопорушення; за фізичні діяння - дію чи бездіяльність (а не за думки, світогляд, осо-бистісні властивості); за суспільно шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені деліктоздатною особою60; за юридично заборонені діяння, тобто за діяння, що суперечать природі права і букві закону; за власні діяння правопорушника; від­повідно до процесуальних норм; за рішенням компетентних органів, котрі визначені законом;

  1. обгрунтованості - виражається: у встановленні самого факту здійснення правопорушником протиправного діяння як об'єктивної істини; встановленні інших правозначущих фактів, пов'язаних з висновками про факт правопорушення і суб'єкта правопорушення. Принцип "презумпції невинуватості" потре­бує, щоб вина особи, котра притягується до відповідальності, була доведена і визначена у правозастосовному акті;

  2. доцільності - полягає у відповідності обраного засобу впливу на правопорушника меті юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне ставлення до

права), що вимагає: індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від ваги правопорушення і властивос­тей правопорушника як особи, котра підлягає відповідаль­ності; пом'якшення відповідальності і навіть відмовлення від застосування засобів відповідальності за наявності можли­вості досягти її цілей іншим шляхом;

  1. невідворотності - полягає: в неминучості настання відпові­дальності правопорушника; оперативності застосування засо­бів відповідальності за вчинені правопорушення; ефектив­ності заходів, застосовуваних до правопорушників. Незнання закону не звільняє від відповідальності. Дія принципу невід­воротності покарання не повинна порушувати іншого прин­ципу відповідальності - презумпції невинуватості;

  2. своєчасності - означає можливість залучення правопоруш­ника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду, не занадто віддаленого від факту вчинення правопо­рушення. Для адміністративних і дисциплінарних проступ­ків встановлений строк давності в кілька місяців, для кримі­нальних злочинів - від року до 10-15 років (залежно від ваги злочину та обставин справи). Закінчення терміну давності тягне за собою звільнення від юридичної відповідальності (згідно з адміністративним, кримінальним, трудовим законо­давством);

  3. справедливості - виявляється в такому: кримінальне пока­рання не встановлюється за проступки; при встановленні засобів покарання і стягнення не повинна принижуватися людська гідність; зворотної сили не має закон, що встановлює чи підсилює відповідальність, але не пом'якшує її (принцип відповідності покарання тяжкості вчиненого злочину); лише одне покарання встановлюється за одне правопорушення (принцип, що став аксіомою).

§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності

Мета юридичної відповідальності - безперешкодне здійснення суб'єктивних прав та досягнення правозначущого результату право­мірною поведінкою суб'єктів (учасників) суспільних відносин.

60 Щодо винуватості діяння існують окремі винятки в цивільному праві, т.зв. "'відпо­відальність безвинна" - обов'язок організацій і громадян, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих (власники автомобілів, будівництва і т. п.), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили або наміру потерпілого).

Мета юридичної відповідальності виражається у таких завданнях:

  • запобігання правопорушенням і підтримання правопорядку;

  • притягнення правопорушників до відповідальності;

  • відновлення порушених прав;

  • виховання в особи настанов на правомірну поведінку та підви­щення правової свідомості суспільства;

• виправлення й перевиховання правопорушників.

Мету юридичної відповідальності визначають її функції.

Функції юридичної відповідальності-основні напрями юридич­ного впливу на правопорушника та інших осіб з метою охорони й захис­ту правопорядку та виховання суб'єктів права, котрі вчинили або можуть вчинити правопорушення.

Основні функції юридичної відповідальності:

  • охоронна (запобіжна) - полягає у попередженні правопору­шень, їх профілактиці;

  • захисна (відновлювальна) - полягає у відновленні неза­конно порушених суб'єктивних прав, примусовій реалізації невиконаних юридичних обов'язків. Особливо виявляється у цивільно-правовій відповідальності (відновлення майнового права, відшкодування моральної шкоди);

каральна (репресивна) - виражається у встановленні пев­них обмежень прав правопорушника, позбавленні його пев­них благ (матеріальних, нематеріальних) як кари за вчинення неправомірних соціально шкідливих діянь, що є водночас захистом від таких діянь особи і суспільства;

виховна - поляга: а) у вихованні громадян у дусі поваги до закону; б) у виправленні й ресоціалізації засуджених; в) у інформуванні громадян (особливо тих, хто перебуває на межі правомірної і неправомірної поведінки) про виявлені, припи­нені, розкриті правопорушення задля того, щоб вони усвідом­лено вели себе правомірно.

У разі застосування до особи примусових заходів карального (репресивного) характеру діє принцип презумпції невинуватості -припущення, згідно з яким обвинувачений вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Це важлива конституційна гарантія охорони прав особи, що виклю­чає необгрунтоване обвинувачення і осуд.

§ 4. Види юридичної відповідальності, їх засоби

§ 4. Види юридичної відповідальності, їх засоби

За галузями права розрізняють такі види юридичної відповідаль­ності:

1. Конституційно-правова (юридична підстава - Конституція України, Закон України "Про Конституційний Суд України", Регла- мент Конституційного Суду України) - настає за вчинення консти- туційних правопорушень (порушення конституційної заборони; вчинення дій, що суперечать загальним принципам і змісту Консти- туції), спрямована на припинення зловживання владою, проведення профілактики її діяльності. Цей вид відповідальності - зі складними політико-правовими і морально-правовими властивостями, зумовле- ними боротьбою політичних сил у парламенті і державі.

Суб'єкти відповідальності: президент, уряд, парламент, орган конституційного контролю (в Україні - Конституційний Суд); органи і посадові особи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, депутати, громадські об'єднання, виборчі комісії.

Суб'єкти притягнення: парламент, Конституційний Суд, прези­дент, територіальна громада (виборці) тощо

Засоби конституційно-правової відповідальності: усунен­ня президента в порядку імпічменту, розпуск парламенту, недовіра і відставка уряду, відставка окремих міністрів, вираження недовіри депутатам та їх відкликання виборцями, визнання неконституційни­ми актів чи окремих їх частин, призупинення актів виконавчих орга­нів влади та інші. Так, до Голови Верховної Ради третього скликан­ня і його перших заступників парламент України застосував санкції конституційно-правової відповідальності за порушення норм Регла­менту Верховної Ради України. Постановами Верховної Ради Украї­ни (від 21.01.2000 p., 13.12.2001 p.) вони були відкликані з посад.

Правозастосовний акт - постанова, указ, рішення.

2. Адміністративна відповідальність (юридична підстава - Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс, Закон "Про боротьбу з корупцією" та ін.) - настає за вчинення адміністра- тивних правопорушень.

Суб'єкти відповідальності: фізичні (з 16 років) і юридичні особи.

Суб'єкти притягнення: 1) індивідуальні (суддя, посадова особа відповідних органів); 2) колегіальні шляхом голосування (виконавчі комітети та адміністративні комісії, інспекції-).

Засоби адміністративної відповідальності: попередження, штраф, платне вилучення чи конфіскація предметів, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав водія) тощо.

Правозастосовний акт -постанова.

3. Цивільно-правова відповідальність (юридична підстава - Цивільно-процесуальний кодекс та ін.) - настає за вчинення цивільно- го правопорушення: невиконання договірного зобов'язання майнового характеру у встановлений строк або виконання неналежним чином, запо- діяння позадоговірної шкоди (цивільно-правового проступку) здоров'ю або майну особи. Особливість цивільно-правової відповідальності поля- гає у її добровільному виконанні правопорушником, без застосування примусових засобів. Державний примус використовується у разі виник- нення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин.

Суб'єкти відповідальності: фізичні і юридичні особи. Суб'єкти притягнення: суди-загальний, господарський, третей­ський.

Засоби цивільно-правової відповідальності: відшкодуван­ня майнових втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та інші засоби, що полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки. Компенсація моральної шкоди - засіб цивільно-правової відповідальності, що охоплює сферу не тільки цивільно-правових відносин, але і кримінально-правових, трудових, сімейних, адміністративно-правових відносин.

Правозастосовний акт -рішення.

4. Трудова відповідальність (її різновиди: дисциплінарна і матеріальна) (юридична підстава - Кодекс законів про працю61 та ін.) - настає за вчинення трудового (дисциплінарного чи матеріаль- ного) правопорушення: невиконання або неналежне виконання служ- бових обов'язків відповідно до дисциплінарних статутів і положень; порушення внутрішнього трудового розпорядку, заборон чи обме- жень, а також за збиток, заподіяний підприємству, установі, органі- зації через недотримання технології виробництва та ін. Має на меті забезпечення трудової дисципліни (дисциплінарна) чи відшкодуван- ня завданої шкоди (матеріальна).

Суб'єкти відповідальності: дисциплінарна відповідальність -працівники (з 16 років), учні (з 14 років); матеріальна відповідаль­ність - працівники і роботодавці.

Незабаром його замінить Трудовий кодекс України.

Суб'єкти притягнення: адміністрації підприємств, установ, органі­зацій (особа, котра володіє розпорядчо-дисциплінарною владою над конкретним працівником).

Засоби трудової відповідальності: дисциплінарної відповідаль­ності - догана, зниження за посадою, звільнення; матеріальної відповідальності - грошове стягнення працівника на користь робо­тодавця - розміром завданої шкоди у межах середнього заробітку, а за умисне заподіяння шкоди - у повному її розмірі; грошове стягнен­ня роботодавця на користь працівника - в повному розмірі незалежно від його (роботодавця) фінансово-економічного становища.

Правозастосовний акт - наказ. Відшкодування майно­вої шкоди може бути й без видання акта - добровільним.

5. Кримінальна відповідальність (юридична підстава -Кримінально-процесуальний кодекс) - настає за кримінальні злочи­ни, вичерпний перелік яких міститься в Кримінальному кодексі, тобто встановлюється лише законом, настає з моменту офіційного обвину­вачення, реалізується винятково в судовому порядку.

Суб'єкти відповідальності: фізичні особи, що скоїли злочин одноосібно чи колективно, групою (груповий злочин - простий і організований - кваліфікується відповідною нормою кримінального законодавства із визначенням ролі в ньому кожного співучасника).

Суб'єкт притягнення: суд - кримінальний.

Засоби кримінальної відповідальності і види покарання: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або квалі­фікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; утримання військовослужбовців у дисци­плінарному батальйоні; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі - застосовуються тільки в судовому порядку.

Правозастосовний акт -вирок.

Особливим видом юридичної відповідальності є міжнародно-правова відповідальність держави, що встановлюється на основі норм міжнародного права за дві категорії міжнародно-протиправних діянь держав: міжнародні злочини і правопорушен­ня держав62. Невинна поведінка держави не становить міжнародно-

62 Починаючи з 1969 р. кодифікацією і розвитком норм міжнародної відповідаль­ності займається Комісія міжнародного права ООН.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]