§ 2. Способи тлумачення норм права

ми нормами, її місця та ролі у системі права. Його ознаки: а) вира­жається у зіставленні норми, яка тлумачиться, з іншими нормами, установленні її місця в даному нормативному акті (кодексі, основах законодавства, законі), інституті, галузі законодавства, в усій систе­мі права; б) розкривається через знаходження системних юридич­них зв'язків норми, що тлумачиться, з іншими нормами, завдяки чому виникає можливість точно установити її значення, сферу дії, зміст і уникнути помилок при застосуванні: в одних випадках близь­кі норми можуть уточнювати або доповнювати зміст досліджува­ної норми, в інших - містити необхідні винятки; в) передбачається законодавцем, особливо для норм відсильних і бланкетних, побудо­ваних так, що вони можуть розглядатися лише в єдності з нормами, до яких зроблено відсилання.

3. Телеологічний (цільовий) - з'ясування змісту норми права відповідно до закладеної у ній мети - орієнтира для поведінки. Його ознаки: а) виражається у виявленні і розкритті цілей, які ставить орган, що видав правову норму; б) застосовується, як правило, за відсутності преамбул, що встановлюють цілі відповідного норматив- ного акта; в) є необхідним для виявлення прикладних цілей правово- го акта, призначеного для службового користування.

4. Історико-політичний - з'ясування змісту норм права на основі аналізу конкретних історичних умов їх прийняття; виявлення політич- них цілей і завдань, закладених законодавцем. Його ознаки: а) ґрун- тується на джерелах, що перебувають за межами права, на основі оцінки суспільно-політичної обстановки, за якої була ініційована і прийнята норма права; б) враховує процес обговорення нормативно- правового акта, в якому ця норма міститься, зокрема доповідь і спів- доповідь за його проектом, альтернативні проекти, публікації в пресі під час обговорення проекту, дебати, внесені виправлення, підста- ви їх прийняття або відхилення; в) виражається у правильній оцін- ці призначення норми в період її встановлення ("волі історичного законодавця"), що дає можливість визначити, як найраціональніше її застосувати в момент вирішення справи (можна по-різному реагувати на те саме діяння в умовах загострення соціально-політичної обста- новки та її стабілізації тощо).

Самі по собі історико-політичні дані не можуть бути джере­лом розуміння закону і стати основою для прийняття юридичних рішень.

необхідних для розуміння; б) аналізуються поняття, які відображають слова і вирази, судження і умовиводи, конкретні судження, їх зв'язки один з одним, а також зміст поняття з його обсягом та іншими понят­тями, що допомагає перевірити результати граматичного тлумачен­ня, зробити висновки з понять; в) використовуються логічні операції-аналіз і синтез, побудова силогізму (логічного умовиводу, що склада­ється з двох посилань і висновку) і т. д., щоб з нормативних припи­сів сформулювати норму права, вивести норму з норм; г) використо­вуються ті ж логічні операції, що й у попередньому випадку, проте з іншою метою: у разі прогалини в праві сконструювати норму права за аналогією через тлумачення (тобто розширити певні ознаки і факти).

7. Спеціально-юридичний - з' ясування змісту норми, засноване на досягненнях юридичної науки і практики, знанні юридичної техніки, техніко-юридичних способів і прийомів, використовуваних нормот-ворцем для вираження своєї волі, на професійному умінні і навичках інтерпретатора. Його ознаки: а) досліджує техніко-юридичні засоби і прийоми вираження волі нормотворця з метою розкриття термінів, категорій, конструкцій та інших елементів його змісту; б) враховує роз'яснення вищих судових інстанцій, вищих посадових осіб право-застосовних органів з метою використання проведеного ними аналізу тих чи інших термінів і їх понять; в) застосовує наукові коментарі до законодавчих актів та ін.

Виділення логічного і спеціально-юридичного способів (прийомів) тлумачення не є обов'язковим, оскільки в усіх означених способах використовуються закони логіки (формальної і діалектичної), а тлума­чення юриста не може бути інакшим, ніж спеціально-юридичним, бо становить внутрішню професійно-ціннісну сторону інтерпретато­ра, без якої не відбудуться інші способи тлумачення. Тому логічний і спеціально-юридичний аналіз - це скоріше не прийоми тлумачен­ня правових норм, а "засадничі" начала і якісні характеристики інтер­претатора, і як такі входять до системи його інтелектуальної діяль­ності, є її основою.

⁵⁸ Так, "динамічне" тлумачення, скажімо, Конституційного Суду України щодо від­повідних положень Конституції України за пізнавальною природою і юридичними наслідками мало чим відрізняється від нормативної конкретизації, яку здійснюють нормотворчі органи. Це вже не така конкретизація при з'ясуванні змісту норми, яку можна кваліфікувати лише як офіційну інтерпретацію, а інтерпретація з елементами нормотворчості, коли шляхом з'ясування об'єктивного змісту тих чи інших поло­жень Конституції чи законів Конституційний Суд України, добудовує право, дола­ючи їх невизначеність з позицій сучасності. Отже, завдяки інтерпретації "буква" права може втрачати свою стійкість, ставати рухливою, динамічною.